Так склалося, що закохані Василь і Тетяна весілля не робили, просто розписалися. Прямо з РАЦСу приїхали додому до чоловіка.

– Мамо, я поїду на заробітки, а Таня нехай живе тут з вами, в моїй кімнаті. Гаразд? – і не чекаючи відповіді, Василь повів дружину показувати свою територію.

– Мені що, нехай живе собі. Тепер не чужа, – погодилася мама, збираючи на стіл усе, що було в хаті.

Василь поїхав, Тетяна з ранку йшла в інститут, свекруха на роботу. Вечорами іноді зустрічалися на кухні, пили чай. Через пів року на світ з’явився Денис.

Ще через пів року свекруха побачила невістку з іншим чоловіком. Приїхала з роботи в обід, раніше звичайного, а у невістки вдома інший. Розмова свекрухи з невісткою була короткою:

– Я не хочу чути жодних виправдань від тебе. Василю ні слова не кажи. Завтра напишеш заяву на розлучення і відмову від дитини. А як справи з опікунством завершаться, щоб я тебе більше не бачила! Ніколи. Запам’ятай!

Через півтора місяці Денис залишився жити на татовій території зі своєю бабусею.

Море було спокійним і чистим. Денис з Василем купалися і засмагали.

– Тату, а куди ввечері підемо? – запитав Денис.

– У парк, синку, – підморгнув Василь синові.

Увечері в парку було все – каруселі, гірки, катання на машинках, колесо огляду.

– Денисе, а чи не час нам повечеряти? – поцікавився турботливий батько.

– Саме час, тату. Я дуже зголоднів. У животі вже бурчить.

Батько з сином пішли поїсти.

– Он, тату, як раз два вільних місця!

– Ну йди, займай.

Коли Василь з їжею підійшов до столика, Денис вже про щось розмовляв з двома дамами, наймолодшій з яких було років сім-вісім.

– Доброго дня. Смачного.

– Доброго дня. Дякую.

Сівши за стіл, Василь подивився на на жінку. Очі їх зустрілися.

– Таню?!

Тетяна з дівчинкою вже збиралися до виходу з кафе, коли Василь, піднімаючись з-за столу, сказав:

– Синку, ти їж, а я зараз повернуся.

Вони зустрілися о пів на дванадцяту у парку.

– Це мій син? З ким ти його залишив? – запитала Тетяна.

– Так. Це наш син. Ми живемо у наших друзів.

– Він майже дорослий. Я не бачила його сім років.

– Таню, пробач, я розумію. Але спочатку давай про інше.

– Так, ти маєш рацію. Мені буде важко розповідати.

І Тетяна почала розповідь:

– Літо спекотне було. У Дениса в той день температура піднялася, плакав. Я викликала лікаря. Коли лікар збирався вже йти. Зняв медичний халат і шапочку все в сумку поклав. Попросився руки вимити. Раптом мама твоя на порозі. І лікар з ванної виходить. Вона на мене дивиться і каже:

– Що, натішились вже?

Я їй кажу:

– Валентино Василівна, та Ви що? Це лікар, у Дениса температура.

Вона не слухає мене і продовжує:

– Знаю я вас. Знаю я, яка температура.

Лікар теж її заспокоює:

– Жінко, припиніть, я лікар, у мене виклик.

А твоя мати йому у відповідь:

– Я тобі, покажу зараз, який у тебе виклик!

Лікар взяв сумку і пішов. Ось така моя зрада була. Напевно, не віриш.

– Якщо чесно не дуже. Як же ти могла Дениса залишити? Ти ж мати.

– Тому і залишила, що мати. Твоя мати вміє переконувати.

Василь помовчав, а потім, як ніби щось згадав, сказав:

-Вона знала, що ти чекаєш дитину. Казала, буде любити і берегти вас. Може, ще тоді щось задумала. А прізвище того лікаря пам’ятаєш?

– Так.

Тетяна з приятелькою і її донькою Катею поїхали з Одеси через день. Денис поскаржився батькові:

– Шкода, що Катя поїхала. Хороша дівчинка. І її мама, тітка Таня, теж хороша.

– А тітка Таня, синку, яка? Хороша? – запитав Василь сина.

– Я не знаю. Це ти з нею багато розмовляв, ти знаєш, – відповів Денис.

Знайти лікаря виявилося нескладно, він очолював дитяче відділення обласної лікарні.

– Так, пам’ятаю. Жінку неврівноважену пам’ятаю. Знаєте, зі мною таке вперше було і сподіваюсь в останнє. Я відразу зрозумів, що щось пояснювати без толку. Тільки скандал буде. Мені він був не потрібен. Моя допомога в її сімейних справах була б марна.

Додому Василь прийшов у відмінному настрої. За обідом мати запитала:

– Щось ти, синку, світишся як золотий?

– Я одружуюся. Вона згодна. Я тільки що їй дзвонив. Зробив пропозицію.

– Хто вона? – насторожилася мати.

– Ти її знаєш. Вона, Таня моя, – усміхнувшись сказав Василь.

Передрук без гіперпосилання на Ukrainians.Today суворо заборонений!

Фото ілюстративне, з вільних джерел