Якщо зізнатися чесно, то моя свекруха дивовижна та рідкісна людина. Про неї поганого я нічого не можу сказати: вона дуже добра, усміхнена, гостинна, любить і шкодує буквально всіх, кого лише може: від маленьких дітей до безпорадних стареньких людей. Її енергія нескінченна: рано встає, пізно лягає, ніколи не сидить вона без діла жодної хвилини, хоч і сама вона вже давно на пенсії. Вона – лікар, завжди готова прибігти на допомогу до будь-якого, хто попросить, ніколи грошей не бере за свої послуги. Загалом – хороша людина, більше нічого мені сказати.
Але справа в іншому. Колись мій чоловік Юрко був одружений. Він першого шлюбу у нього народилося дві дочки, різниця у їхньому віці всього один рік. Але дружина його зрадила: знайшла собі іншого чоловіка, довго вона з ним листувалася, а потім цей чоловік приїхав за нею в наше місто: мовляв, розлучайся, я тебе з дочками до себе заберу. Був великий скандал, мій чоловік хвилювався за своїх рідних дочок, що вони будуть далеко від нього. Його можна зрозуміти, адже він їх батько. Але мудра свекруха всіх заспокоїла, сказала, що навіть розлучатися потрібно з розумом, все робити по-людськи, тим паче, що діти ні в чому не винні, і вони не мають відчувати якогось негативу між батьками. Свекруха сказала своєму синові, що зараз є всі засоби відеозв’язку, будеш дочок хоч кожен день бачити, а втримати дружину в сім’ї він все одно вже не зможе.
А потім мій чоловік зустрів мене і ми одружилися з Юрком. Я народила двійнят: дівчинку з хлопчиком. Чесно кажучи, я ревнувала, що чоловік часто спілкується зі своїми дочками по скайпу, ну ось якесь почуття неприємне, я завжди виходила в цей час з кімнати, мені не хотілося бачити, як він щебече зі своїми дітьми. А потім цікавість узяла верх: стала спостерігати, як спілкуються з чоловіком його дівчинки. Чесно кажучи, мені це дуже не сподобалося, вони дуже невиховані: сперечаються між собою, постійно сваряться, до дорослих жодної поваги не мають. Якщо я випадково з’являлася на відео, дівчатка шепотілися, гримасували і хихикали. Мені було ну якось дуже добре видно, що вони насміхаються саме з мене. Напевно їм мама вдома щось про мене розповідала, та, судячи з усього, щось не дуже хороше.
Зараз моїм дітям вже 4 роки, свекруха з трьох років бере їх влітку на свою дачу, а також дітей моєї зовиці, і все було досі добре.
Але недавно сталося щось не зовсім хороше та приємне мені. Перша дружина мого чоловіка розлучилася зі своїм другим чоловіком і збирається їхати жити назад до нашого міста, у неї тут квартира і батьки її тут живуть. Свекруха моя відразу зраділа:
– Ну ось, скоро літо, буду всіх своїх онуків забирати на все літо на свою дачу. Їм там всім разом буде весело!
Я аж засмутилася. Свекруха це помітила, все зрозуміла і каже:
– Ти вже не ображайся, дочко, на мене, будь ласка, діти ж не винні, я ж не можу відректися від будь-якого свого онука!
Я все розумію, але і мене зрозуміти можна – я не хочу цього спілкування!
Мої ревнощі до дітей від першої дружини – це вторинне. Я навіть не проти, якщо чоловік буде зустрічатися з дівчатками десь окремо від нас. Але їх невихованість не дає мені спокою. Одній вже майже десять років, інший дев’ять, а поводяться як базарні баби, ну от чесно, вони саме так себе і ведуть. Мої діти ще маленькі зовсім, причому дуже тихі, і я хвилююся, що їх будуть вчити чомусь недоброму у тих дітей, вони матимуть поганий приклад. Бабуся не завжди може встежити за кожним, вона тільки відвернеться, і ці дві дівчатка можуть зробити що завгодно, тим паче я не думаю, що вони слухатимуться її. А ще навчити поганим словам, які вони постійно говорять і кажуть, що мама їм зауваження за них не робить.
Загалом, відчуваю, що на це літо я не віддам дітей до їх бабусі, як це робила завжди. Або за умови, що розділимо цю відпустку навпіл – спочатку одні, потім інші. Очікую, що скаже на це свекруха та Юрко, вони можуть мене не зрозуміти, образитися, але псувати виховання своїх дітей цими дівчатами я теж не дам.
Загалом, ця зрадниця все життя нам зараз псує, у нас все так добре було. А зараз її покинув чоловік, якому набридло утримувати її з двома дітьми малими і чужими. Я хвилююся, що вона знову захоче повернути мого чоловіка. Жила б там собі, в своєму місті, так ні – вона сюди їде. У мене слів не вистачає, щоб все це описати. Я не знаю, що мені робити далі. Хіба це так добре?
Передрук без гіперпосилання на Ukrainians.Today суворо заборонений!
Фото ілюстративне – pixabay.
