fbpx
Життєві історії
– Мoгли б і в мою чeсть нaзвати! – Ольгою? Хлoпчика? Зaмість того, щоб зaбpати мене з пoлогового бyдинку, Валера мав вiдвезти маму на дaчу. Вона ввaжала, що це нaбагато вaжливіше. Обpажена свекpуха не з’являлaся на пoрозі нашого дoму півтора року. За два з половиною роки свого жuття, Андрійко бaчив  бабусю двічі. Свекpуха пoстійно ввaжає, що ми їй щось вuнні

– Мoгли б і в мою чeсть нaзвати! – Ольгою? Хлoпчика? Зaмість того, щоб зaбpати мене з пoлогового бyдинку, Валера мав вiдвезти маму на дaчу. Вона ввaжала, що це нaбагато вaжливіше. Обpажена свекpуха не з’являлaся на пoрозі нашого дoму півтора року. За два з половиною роки свого жuття, Андрійко бaчив  бабусю двічі. Свекpуха пoстійно ввaжає, що ми їй щось вuнні.

– Ноги мерзнути стали … Мені б підлогу, теплу. Щоб босоніж можна було ходити. Я у Ліди була, їй син зробив, така краса! Молодець Ваня, он як маму балує, – Ольга Олександрівна в черговий раз привела Ваню в приклад моєму чоловікові. Джерело

Ваню ми з чоловіком ненaвидимо усіма фібрами душі. Ще б пак, Ваня – той самий син кращої маминої подруги. Така собі суміш банкомату з суперменом, опора для мами і гарант її фінансового благополуччя.

«Ваня звозив Ліду на відпочинок!», «Іванко побудував Ліді будинок!», «Ваня вставив Ліді зуби!», «Ваня назвав молодшу дочку Лідою, в честь мами!». Ці та безліч подібних фраз переслідують нас з самого початку наших відносин.

Ваня – молодець, безперечно. Ось тільки перед тим, як Ваня став успішною людиною, Лідія Михайлівна дуже постаралася: додаткові заняття Вані з репетитором англійської мови вона примудрялася оплачувати зі своєї скромної зарплати медсестри.

А щоб Ваня вступив до столичного університету, Лідія Михайлівна забрала до себе свою маму і продала її квартиру. За згодою бабусі, зрозуміло. Щомісяця переводячи Вані кошти на життя, Лідія Михайлівна працювала на двох роботах. Заради майбутнього сина вона працювала не покладаючи рук.

Ваня вивчився, одружився на києвлянці і почав будувати кар’єру. Блискуча освіта, відсутність необхідності знімати житло в столиці і постійна реєстрація – все це дозволило Вані швидко встати на ноги і почати заробляти.

Через шість років після закінчення інституту, Ваня з дружиною і дитиною перебралися до нашого міста: контора Вані відкрила тут свою філію, яким Ваня керує.

Читайте також: Углeдівши на узбiччі сiльський мaгазин, Галина з’їхала з дoроги. Вuйшла з мaшини. Непoдалік сидiло двоє злeгка заxмелілих чoловіків. Вuпадкова зyстріч з кoлишнім коxаним вpазила в саме сеpце: – Чoму ж тоді з apмії не дoчекалась, а вuйшла зaміж за iншого? — Я не встoяла. Ой як дoрого мені кoштувала ця пoмилка

Зараз він намагається компенсувати матері всі роки поневірянь: відпустки, будинок, спостереження у кращих фахівців. У Лідії Михайлівни є навіть помічниця по господарству. Особисто я думаю, що жінка це все заслужила: вона не повинна була відмовляти собі у всьому, заради змісту дорослого сина під час навчання. Але вона це робила.

– Валера! Ну чому ти не можеш бути як Ваня? Чим я гірше Ліди? – любить запитувати Ольга Олександрівна.

А дійсно, чому вона гірше?

У 18 років моєму чоловікові був виписаний пендель в самостійне життя. А після aрмії Валеру не пустили навіть на поріг рідної домівки. Ольга Олександрівна заявила дембельнувшемуся синові:

– Я тебе що, лoвбуря такого, ще годувати і утримувати повинна?

Валера кілька місяців прожив у одного знайомого, поки не знайшов роботу і не зняв кімнату.

Весь цей час, поки ми з Валерою не купили квартиру в іпотеку, він платив матері за реєстрацію в її квартирі. Спочатку 500 гривень на місяць, поступово ця сума зростала, і перед тим, як виписатися з квартири Ольги Олександрівни, вартість прописки в її квартирі коштувала 2 тисячі на місяць.

Дізнавшись, що Валера знімається з обліку і прописується в нашу однушку, Ольга Олександрівна стала сперечатися:

– Навіщо? Не виписуйся, я тобі знижку зроблю!

Замість того, щоб забрати мене з пoлогового будинку, Валера мав відвезти маму на дачу. Це ж набагато важливіше. Валера відмовився  тут же його порівняли з Ванею і обізвали підкаблучником.

Обpаза Ольги Олександрівни була така сильна, що вона не з’являлася на порозі нашого дому півтора року.

Приїхавши в гості і дізнавшись, що сина назвали Андрієм, вона засмутилася:

– Могли б і в мою честь назвати?

– Ольгою? Хлопчика?

– Чому Ольгою? Олегом! Схожі імена! відповіла вона і зникла ще на півроку.

Образа і небажання бачити сина і його сім’ю не заважали Ользі Олександрівні дзвонити Валері, хвалитися Ванею і вимагати того ж. Неможливість «помірятися достоїнствами» з Лідією Михайлівною виводила мою свекруху з себе:

– Ліда з маленькою Лідочкою на південь їдуть, їм Ваня відпочинок оплатив. Я теж поїду, Андрійка мені дайте. І грошей. Як онука зі мною не відпустите і не оплатите? А ось Ваня …

За два з половиною роки свого життя, Андрій бачив бабусю двічі. І я повинна була дозволити синові з’їздити з такою бабусею на відпочинок? З людиною, яку дитина навіть не знає?

Ольга Олександрівна ображається, що Валера зовсім не такий, як Ваня, супер-син її найкращої подруги. Вона вважає, що точно так само, як Лідія Михайлівна, вклала душу в свого сина.

Але Валера, на відміну від Вані, платить своєю матусі чорною невдячністю. І не поясниш, що позитивний з усіх боків Ваня – плід великої праці і турботи Лідії Михайлівни.

Що обидві жінки посіяли, то зараз і пожинають.

Фото ілюстративне, джерело – greatsvadba.ru.

You cannot copy content of this page
facebook