fbpx
Життєві історії
Місяць тому, розмовляючи з подругою, почула від неї вираз, що соромно купувати ношені речі для дитини. Я промовчала і нічого не відповіла, бо і сама часто роблю там покупки. Я якось зайшла в секонд-хенд, а там стільки всього: блузочки, спіднички, штанці і все за такою смішною ціною. Я накупила всього, вдома дуже ретельно випрала і випрасувала. Нікому про це не говорила. А на днях, йдучи з роботи, я забрала дитину у мами і вирішила зайти в секонд-хенд. Хотіла подивитися Світланці сукню в школу на зміну. Нічого не вибравши, ми вийшли з магазину, а тут повз проходила моя подруга. Ну, навмисне не придумаєш. Мені так незручно стало. Відтоді вона більше не телефонує мені

Я сама виховую дитину, я – мати-одиначка. Так склалося в моєму житті, що вже два роки як я виховую доньку одна. Місяць тому, розмовляючи з подругою, почула від неї вираз, що соромно купувати ношені речі для малої дитини.

Я промовчала і нічого не відповіла, бо і сама часто роблю там покупки. Невже мені повинно бути соромно?

Я особисто не бачу нічого поганого в ношених речах. Ми з дочкою живемо в приватному будинку, вона постійно грається на вулиці і при цьому приходить брудна, адже у нас скрізь земля та трава. Який сенс одягати нові речі для вуличних ігор? Так було раніше. Але зараз все частіше мені доводиться купувати вже ношені речі в магазині. Справа в тому, що мій чоловік втомився від ролі глави сімейства і просто пішов від нас, залишивши мене з малою дитиною. Добре, що будинок належав моїй бабусі, тому ми не залишилися під відкритим небом.

Колишній чоловік не платить аліментів на дочку. Він влаштувався працювати не офіційно, і тому ми живемо на одну мою зарплату, а заробляю я зовсім не багато, працюю і шкільній їдальні. Коли дочка пішла в школу, стало мені трохи важче. Зібрати першокласника то ще завдання: портфель, сукня, туфлі. Я зрозуміла, що на нові речі у мене просто немає грошей, враховуючи сьогоднішні ціни. І я зайшла в секонд-хенд.

А там стільки всього: блузочки, спіднички і штанці і все за такою смішною ціною. Я накупила всього, вдома дуже ретельно випрала і випрасувати. Зовсім не скажеш, що речі ношені. Я про це ніколи нікому не розповідала. Тому, коли подруга стала говорити щось цю тему, мені стало не по собі. Я не думала, що має бути соромно тим, хто користується послугами таких магазинів, тому просто промовчала. І вирішила не засмучувати подругу. У неї немає проблем з грошима, слава Богу. Хіба зрозуміти багатому бідного.

А недавно йдучи з роботи, я забрала дитину у мами і вирішила зайти в секонд-хенд. Хотіла подивитися Світланці сукню в школу на зміну. Нічого не вибравши, ми вийшли з магазину, а тут повз проходила моя подруга. Ну, навмисне не придумаєш. Я трохи крізь землю не провалилася від сорому. Але вона ні слова не сказала, але видно було, що їй теж незручно.

Прийшовши додому, я задумалася: а чого це мені має бути соромно? Я ж не взяла в когось ці речі. Чому чужа думка повинна так мене засмучувати?

Відтоді наше спілкування з цією жінкою зійшло нанівець. Вона перестала мені дзвонити і мені якось незручно. Я думаю, що вона засуджує мене або ще чого гірше соромитися. А мені, як би я себе не переконувала, незручно. Я не ділилася з нею своїм важким фінансовим станом і навіщо?

Але мені дуже не вистачає моєї подруги. Мені нема з ким поговорити і порадитися. Можливо, потрібно зробити перший крок і просто набрати її номер? Все одно ніяк зрозуміти не можу, невже носити поношені речі так уже й погано? А тим паче, коли зараз й так життя непросте.

Передрук без гіперпосилання на Ukrainians.Today суворо заборонений!

Фото ілюстративне – rau.

You cannot copy content of this page