Мій зять Василь мене дуже засмутив, коли сказав, що відмовляється від спадщини на користь сестри.
Свахи моєї не стало, і її діти почали майном ділитися. Але мій зять заявив, що йому нічого не треба!
Коли моя єдина донька Наталка привела зятя додому, я була не дуже рада. Її вибір мені зовсім не сподобався, бо я собі думала, що вона вибере більш перспективного нареченого.
Ми з чоловіком все життя для неї старалися, і освіту їй дали, і будинок непоганий маємо, та бідними людьми нас не назвеш.
А зять наш, Василь, з найбіднішої родини з нашого села! Сват мій у чарку заглядав все життя, а сваха як могла, тягнула все на собі – і господарку, і дітей.
Я за їхньою сім’єю не дуже спостерігала, але люди кажуть, що якби не Василь, який був старшим сином, то вони б просто пропали.
Він рано став на заробітки їздити, і всі гроші вкладав у будинок. І сестер молодших забезпечував.
Коли він вже став моїм зятем, я зразу сказала, що цю доброчинність треба припинити, бо тепер у нього є своя сім’я, про яку він має дбати.
Василь продовжував їздити на заробітки, вони за 15 років шлюбу збудували собі ще один будинок. Так поки-що ніхто не живе, він зачинений стоїть, для дітей (у них дві донечки підростає).
Це я їм таку ідею підказала. Кажу:
– Ви живіть зі мною, в нашому будинку, а нову хату комусь з доньок подаруєте.
Наталка з Василем так і зробили.
Але останні два роки Василь на заробітки не їздить, сидить вдома без роботи. Ходить по будовах на якісь підзаробітки, але ж то зовсім не те.
Нещодавно свахи не стало, заповіту вона не лишила. То ж я сподівалася, що зятю там дістанеться третя частина спадщини (бо у сватів було троє дітей).
А тут зять заявляє, що все сестрам лишає, і від своєї частки відмовляється!
Мене це дуже засмутило. Виходить, що він живе у мене на всьому готовому, і може собі дозволити спадщиною розкидатися, не думаючи про своїх дітей!
Спеціально для Українці Сьогодні.
Фото ілюстративне.