Зараз в моїй сім’ї склалася дуже непроста ситуація і я навіть гадки не маю, який вихід знайти з неї і як бути далі.
Хотіла б порадитися, але мені здається, що зі сторони мою ситуацію буде видно краще і читачі дадуть мені дієву пораду, яка покращить моє життя.
Вся справа в тому, що зараз я живу зі своєю сім’єю в звичайній невеличкій хатині.
Ця хатина мені дісталася у спадок від моїх тата та мами.
Зараз я одружена, у нас з чоловіком є двоє діток.
У цій хаті також прописаний мій рідний старший брат Іван.
З нами зараз він не живе, він вже давно поїхав на заробітки за кордон, чимало часу працював в Німеччині.
Ми вже й не сподівалися усі, що він в один день вирішить повернутися і захоче жити з нами в селі у батьківській хаті.
Зі зрозумілих причин, не хочу розповідати щось нехороше про свою рідну людину, адже я – його рідна сестра, та в мого брата досить таки непростий характер, на жаль.
Навіть коли мій Іван мав при собі досить таки хороші гроші, все одно швидко вони кудись дівалися в нього, бо він людина така, ну трохи нерозумна людина, яка не цінує ні чужої праці, ні своєї.
Іван ніколи не думав про майбутнє, таке враження, що він живе сьогоднішнім днем і до того ж він любить сивеньку, постійно купує її, навіть на останні гроші.
Свою частину батьківської хати я вже давно оформила так, як має бути.
Маю всі необхідні документи у себе.
В цій хаті приписані і чоловік мій, і наші діти.
Згідно із усім мені належить велика частина будинку, братові – одна невеличка кімната в нашій хаті.
Прав на неї я не маю, звісно, хоча і він не оформив право власності, документів у нього ніяких немає.
За фактом, ця житлова площа нічия поки, але на ній прописаний брат.
Тепер просто все детально хочу написати.
Іван живе не дуже добре, скрізь встановлює свої права, він людина дуже несімейна і непривітна, про це всі наші родичі і знайомі знають, йому ніколи нічого не подобається, ще, напевно, немає того, хто б йому вгодив.
З ним дуже непросто жити під одним дахом.
Я спільну мову з ним не змогла найти останнім часом.
А нещодавно від наших спільних знайомих я дізналася про те, що Іван, дуже несподівано для нас усіх, скоро повернеться з заробітків додому.
Я не знаю, чи привезе він додому якісь гроші, чи ні, але як і привезе, то вони в нього закінчяться дуже швидко, як завжди, бо він людина така, толку нічому не знає, навіть свою власну працю цінувати не вміє.
Сьогодні в нього в кишені пару тисяч гривень, а завтра нічого може не бути зовсім, ні копійки, хоча він один і більше ні на кого грошей не витрачає.
Звичайно, що брат мій повернеться в наше село і буде жити з нами в хаті, оскільки йти йому більше нікуди, все дуже просто, бо Іванові більше ніде жити.
І я чудово розумію, що моє життя і життя моїх рідних буде дуже недобрим, у нас зміниться все не в кращу сторону.
Вся справа в тому, що він бере все, що йому потрібно, а часто взагалі не приносить назад додому.
Залишу я лопату чи сапку у дворі – через 10 хвилин їх уже немає, і більше ти її ніколи не побачиш, бо вже взяв і кудись відніс.
У нього така недобра звичка.
Олег легко може взяти і гроші, і речі.
В наші кімнати вхід окремий, в його кімнату – окремий.
Але Іван може зайти, коли йому потрібно, якщо я вийшла на подвір’я, і щось взяти.
Тому доводилося щоразу закривати двері на замок.
Якщо мої діти граються на вулиці, це створює для мене незручності і забирає багато часу, адже потрібно кожен раз бігати відкривати їм двері, щоб вони з вулиці зайшли до хати, а діти ще нічого не розуміють зовсім, вони ще малі, а я не хочу їм нічого пояснювати, щось нехороше про брата казати.
Мені зараз дуже сумно від того, адже розумію, що наше життя в хаті не буде таким спокійним, як було колись.
Виїхати жити в інше місце у нас з чоловіком немає можливості, та й звикли ми вже тут забагато років і діти теж.
Ми поки не заробляємо настільки багато, щоб придбати для себе якесь інше житло.
Та й чому ми повинні комусь платити за оренду теж, якщо у нас є і своя власна хата, ми зробили в ній хороший ремонт, доглянули маму, вклали чимало грошей.
Та Іван скоро приїде додому, а я не знаю, як правильно вчинити.
Що мені робити, адже він не зміниться ніколи, а я хочу гарно жити зі своєю сім’єю в себе вдома, в спокої та взаєморозумінні.
Не знаю чи всі мене зрозуміють, можливо, осудить хтось. Та мій брат непроста людина і якщо він приїде з-за кордону, то вже не скоро повернеться туди працювати.
Як правильно вчинити зараз мені?
Фото ілюстративне.
