Мій рідний батько, якого у мене не було все життя, якщо так можна сказати, несподівано взяв і з’явився, коли життя у мене вже йшло своєю чергою. Ось так ось просто, як колись вирішив піти з нашої сім’ї, так само і повернувся в моє життя.
Батько взяв десь мій номер, і попросив мене зустрітися з ним. Хоча, назвати його батьком я не можу, оскільки ця людина не доклала зусиль до мого виховання, все життя йому було байдуже до мене. Я навіть не пам’ятаю свого рідного батька, оскільки він кинув маму одну зі мною на руках.
На ноги мене поставила моя мама. Скільки вона витратила сил на моє виховання, відмовляючи собі у всьому, щоб мене забезпечити, щоб її син, не дивлячись ні на що, ні в чому не мав потреби. Якби не вона, її турбота, підтримка і віра в мене не знаю, ким би я виріс.
А зараз, коли я дорослий чоловік, самостійний і сам можу подбати про себе і памперси міняти не треба, він вирішив про себе нагадати саме зараз. Як тільки я став дорослою і успішною людиною, я його раптом відразу зацікавив. Тепер йому терміново знадобився син, нарешті він згадав про свою рідну дитину.
Коли мій рідний батько якимось чином дізнався мій номер телефону і попросив про зустріч, я знав, що чекати щось хороше не варто від нього зовсім. Але мені все життя хотілося, щоб у мене був батько. Щоб з ним теж можна було пограти в футбол і сходити на риболовлю. Так що в глибині душі я сподівався на те, що він кається в усьому, що зробив в молодості, коли залишив мою маму з дитиною. Начебто дорослий, а такий наївний.
А коли я його побачив його, то навіть зрадів, що він не жив з нами всі ці роки: дуже негарний зовнішній вигляд, весь брудний. Почав розмову про те, що мені й не так погано живеться, як він думав, що у нього життя склалося набагато гірше. Що пішов від моєї мами тому, що був молодий, що не нагулявся, думав, що все найкраще в житті у нього лише попереду. А тепер він залишився один. А так як завдяки йому я з’явився на цей білий світ, то я повинен про нього подбати хоч трохи, бо більше йому нікуди йти, жодної рідної людини немає поруч.
Він навіть не попросив вибачення, а просто весь час лише виправдовувався. Батько навіть не думав спробувати надолужити згаяний час. Ні, він навіть не запитав жодного разу, як нам з мамою жилося вдвох разом ці всі роки, а сам просив фінансово його підтримувати, тому що я його єдиний рідний син. Що він самотній, старий і недужий зараз, йому важко самому.
Я, звісно, розумію, що, на жаль, це правда. Але хіба на мені є якесь зобов’язання перед своїм батьком? За що? Я дбаю про свою маму, оскільки мама все моє життя дуже добре дбала про мене. А що зробив він? Гуляв десь все моє дитинство. Він знати про моє існування не хотів, хоча прекрасно розумів, що в нього є дитина.
Я не відчуваю, що я йому винен щось, тільки через те, що він мій батько. Я не маю допомагати йому зараз, тільки тому, що він прийшов до мене, як до свого єдиного сина і просить у мене допомоги. Як можна допомагати людині, до якої я нічого? Де був він, коли мені було самотньо? За мене не було кому замовити добре слово в школі. Я всього в житті добивався сам, не скаржився ніколи ні на що, не хотів лишній раз турбувати свою маму.
Але поведінка цієї людини зараз мене дуже дивує. Вперше я не знаю, як слід вчинити. З одного боку завдяки йому я з’явився на цей світ, з іншого ж – йому було все одно як ми живемо, всі ці роки через свою байдужість він жодного разу не поцікавився ні мною, ні моєю мамою. І зараз я не потрібен йому як син. Я потрібен як грошовий мішок, тому я зараз дорослий і самостійний чоловік. Причиною того, що він залишив мою маму, були гулянки, зараз же я повинен давати йому гроші на їх продовження. Адже так і виходить в кінцевому результаті. Батько говорить, що йому не вистачає на життя, але ж він все життя жив лише для себе, невже не міг відкласти гроші собі на старість? На що він сподівався там собі?
Як вчинити, якщо рідний батько, так безвідповідально залишив мене в дитинстві, а тепер просить у мене матеріальну допомогу, а тим паче не одноразову, а хоче, щоб я допомагав йому у всьому? У мене немає почуття заборгованості перед цією людиною, яка нічого не зробила для мене.
Я так і сказав йому, щоб він йшов і ніколи більше до мене не приходив, мені не хочеться бачити його. Сам сказав, а зараз сиджу і думаю, а чи правильно я вчинив, чи по совісті?
Передрук без гіперпосилання на Ukrainians.Today суворо заборонений!
Фото ілюстративне – agrofoto.
