Про свого батька я нічого не знала, ростила мене одна мама, і про тата вона не любила говорити. Що там між ними сталося, я просто не уявляю.
Зараз я сама вже заміжня, але моя мама і досі вважає, що я постійно їй щось винна, мовляв, вона ж мене виростила.
Я допомагаю мамі в міру своїх можливостей, але у мене тепер є своя сім’я, і в першу чергу я маю дбати про чоловіка і дитину.
Ми з чоловіком живемо непогано, але і небагато, принаймні не так, як би хотілося.
Чоловік непогано заробляє, але у нас і витрати великі. А от моя мама так не думає, вона переконана, що ми повинні з нею ділитися.
А бажання у неї непрості – то купити їй нові меблі, то ремонт в ванній кімнаті зробити, то оплатити їй відпочинок в санаторії.
Відмовити мамі було важко, бо її наполегливості можна тільки позаздрити. Нам самим часом ні на що не вистачало, але мамі це не пояснити було.
Якось я купила собі нове пальто на весну, і в цей час до мене прийшла мама. Замість того, щоб порадіти за мене, вона почала мене картати, що я сама виряджаюся, а для неї мені шкода.
Відразу почалися сльози з нагадуванням, що саме вона мене виростила, і їй було важко, вона собі у всьому відмовляла, аби лише у мене все було.
Тоді вона наполягла, що ми маємо зробити їй ремонт в ванній кімнаті, і щоб її заспокоїти, я пообіцяла, що ми зробимо.
Чоловік тоді був дуже злий, адже щоб задовільнити маму, нам довелося взяти кредит в банку, адже ремонт – справа не дешева.
Але я знала мамин характер, тому і погодилася. Якщо щось виходило не по її, вона ображалася, переставала з нами спілкуватися і тижнями не брала від нас слухавку.
Я переживала це дуже важко, але розуміла, що гроші не мої і чоловік не зобов’язаний утримувати і мою маму також, крім того, що вона працювала, мала постійну зарплату і жила в своїй квартирі.
А пів року тому чоловік мене вигнав. Він знайшов іншу, вона чекала від нього дитину.
Більше того, він привів цю жінку в нашу квартиру. Я прийшла до мами, але вона не прийняла мене.
Я не знала, що робити, і тут, коли я була у відчаї, мені прийшов лист з Америки. Писав чоловік, який назвався моїм батьком. Він лише нещодавно дізнався, що у нього є донька, тобто я.
Там у них складна історія з моєю мамою, але мені це не дивно, знаючи її характер.
Батько сказав, що інших спадкоємців у нього немає, тому він хоче мені допомогти.
Через кілька місяців я переселилася у власну квартиру, яку купив мені мій рідний батько.
У нашому містечку чутки розносяться швидко.
Моя квартира стала місцем паломництва всіх людей, яких я коли-небудь знала, на чолі з мамою і моїм колишнім чоловіком, який вирішив помиритися зі мною.
Я вважаю, що я їм нічого не винна. Батько готує документи, бо хоче, щоб я з дитиною приїхала до нього.
Спеціально для Українці Сьогодні.
Фото ілюстративне.
