Десь після появи нашої першої дитини я вже не була такою стрункою, на жаль, якою була колись, але все ж намагалася тримати себе в руках. Але ось після появи другої дитини, я мала дуже мало часу, адже добавилося багато, хоча й приємних, клопотів і я перестала за собою стежити, в мене на себе просто не вистачало часу зовсім.
Мій чоловік Олег мене щиро кохав, не дивлячись ні на що і нічого мені не казав і навіть підтримував мене постійно в усьому.
Олег смачно і старанно готував, прибирав в будинку, допомагав доглядати за нашими дітьми. Мені нічого не хотілося, нічого не радувало, я тоді була вся в турботах.
Потім ми почали сперечатися по різних дрібницях та дурницях, а бувало, взагалі без приводу.
Подарунки я Олегу перестала купувати, хоча чоловік регулярно мене обдаровував, завжди намагався купити якусь красиву і приємну дрібничку.
Але з часом я почала відчувати, що Олег зовсім перестав звертати на мене увагу.
Якось, зовсім несподівано для мене, чоловік все частіше став затримуватися на роботі і навіть почав таксувати у вільний час, аби тільки не вдома зі мною. Я почала підозрювати, що в нього хтось є, він зустрів когось. Але він мене запевнив, що це не так, і що кохає він тільки мене і ні хто йому більше не потрібен.
Все ж, моя жіноча цікавість узяла верх над розумом. І я, якось вночі, вирішила подивитися у нього телефон, і, на жаль, таки виявила там спілкування з іншою жінкою.
Мені важко було повірити в це. Я не знала як йому про це сказати, з чого почати цю розмову. Я розуміла, що сама в цьому винна.
Я дізналася, що вони зустрічалися вже пів року часу. Після того, як я повідомила Олегу, що все знаю, він почав виправдовуватися і говорив, що сам не зрозумів, як це все сталося. Живучи зі мною мій чолок дуже багато чого досяг у житті, з моєю допомогою він твердо став на ноги і дуже добре заробляв, тому втрачати мене він не хотів.
Звичайно, я Олега пробачила, хоча тих почуттів у мене вже не було до нього. що колись. Але з того дня я взяла себе в руки і почала над собою працювати. За місяць я привела себе в порядок. Почала активно займатися спортом і вже через рік я знову стала собою.
Я стала красивою, доглянутою жінкою, можливо, навіть кращою, ніж в молодості. Весь цей час чоловік зізнавався мені у щирому коханні. Він робив все, щоб згладити свою провину.
Олег знову часто дарував мені мені дорогі подарунки, квіти і говорив багато компліментів. Він немов знову в мене закохався.
Ось тільки я, боялася знову йому повірити, хоча прекрасно знаю причину його вчинку. Я сама в усьому винна була на той час, хоча чоловік стверджував, що в цьому цілком і повністю тільки його провина.
Через деякий час я піднялася на ноги, діти пішли в школу, я повернулася на свою роботу. З Олегом ми живемо разом, але це тільки заради дітей. Він розуміє, що я його так і не пробачила.
Я ніяк не можу забути його зраду. Мені складно так жити і, що робити далі я просто не знаю. Можливо, краще розлучитися? Чи потрібно берегти таку сім’ю?
Фото ілюстративне.
