fbpx

Мені 56 років, і я надумала з чоловіком своїм розлучатися – зібрала йому валізи, і відправила його до мами в село. І що ви думаєте? Розлучитися мені не дають ні діти, ні свекруха

Ця не дуже приємна для мене історія тягнеться ще від початку липня, і мені вже все це добряче набридло, та я досі не знаю, що робити.

Мені 56 років, і я надумала з чоловіком своїм розлучатися – зібрала йому валізи, і відправила його до мами в село.

І що ви думаєте? Розлучитися мені не дають ні діти, ні свекруха.

Виходить, що я, доросла людина, скоро на пенсію вийду, а сама рішення прийняти не можу.

Ми прожили з чоловіком 30 років, у нас дві дорослі доньки, вже самі мають власні сім’ї.

І доньки мене не зрозуміли, раптом стали на сторону батька.

– Мамо, подумай, що люди скажуть? І як тато тепер без тебе жити буде? Ну подумаєш, не подарував він тобі той подарунок.

– Не в подарунку справа, – кажу їм. – Просто мені набридло все це терпіти!

У мене і справді на початку липня був день народження. І чоловік не те, що подарунок не подарував, він навіть не згадав про моє свято!

Я все розумію, у мене не ювілей, і на якісь дорогі подарунки я і не чекала. Але ж можна було хоча б словами мене привітати? І так всі 30 років, які ми з ним прожили.

З свого боку, я чоловіка завжди і з днем народження, і з іменинами вітала, нехай щось маленьке, але завжди куплю, щоб йому приємно було.

А він мені за роки сімейного життя жодної квіточки не подарував! І уваги від нього я теж ніколи не бачила. Ніби і був у мене весь цей час чоловік, але я все завжди робила сама.

Ще й свекруха, мама його, мені добряче життя псувала. Приїде до нас, привезе з села якоїсь дешевої зелені, і стане мене повчати:

– Ти радіти маєш, що мій Іван з тобою живе! Он скільки самотніх жінок! Він лише на вулицю вийде, так відразу заберуть, ще й дякувати будуть!

Не знаю сама, чому саме тепер, але я вирішила, що нехай забирають! А я хочу спокійно пожити одна.

Квартира, в якій ми живемо, моя, вона мені у спадок ще до нашого одруження перейшла. Так що чоловік нехай збирає речі, і йде на всі 4 сторони.

Відразу на наступний день прибігла свекруха, і стала мене просити, щоб я Івана назад прийняла, бо не дасть собі раду він без мене.

І доньки кажуть, що перестануть спілкуватися зі мною, якщо я не передумаю розлучатися.

Ну чому вони всі не розуміють, що я просто не хочу більше з ним жити під одним дахом?

Спеціально для Українці Сьогодні.

Фото ілюстративне.

You cannot copy content of this page