У нас з чоловіком єдина дочка заміж зібралася. На Різдво до нас прийшли майбутні свати, щоб познайомитися.
Мені вони сподобалися, начебто, люди хороші. Ми вирішили поки зачекати з весіллям, діти наші зараз розпишуться, а після перемоги вже будемо святкувати.
Я настільки була зайнята приготуванням столу, що зовсім не помітила зміни в поведінці свого чоловіка.
Коли гості пішли, я прибирала з столу, і вже думала йти відпочивати. Але чоловік попросив мене присісти, сказав, що нам треба поговорити.
Я наївно думала, що мова піде про наших сватів, чи про весілля доньки, але я помилилася.
Чоловік вирішив мені зізнатися, що у нього давно є інша жінка, тому він йде з сім’ї.
Він їй пообіцяв, що залишить сім’ю, коли донька вийде заміж.
Чоловік мені розповів, що ця жінка чекає дитину, тому процес треба прискорити. Я мовчала, бо від несподіванки не знала, що сказати.
Коли я виходила заміж, думала, що мені сильно пощастило. Павло був бізнесменом, а я вчорашня студентка, якраз закінчила університет.
Згодом у нас народилася донька. Я сиділа в декреті, а Павло продовжував налагоджувати бізнес.
У ті складні часи наша молода сім’я жила, як на гойдалці: то все дуже добре в матеріальному плані, то все дуже погано.
Коли з грошима проблем не було, Павло любив пожити «на повну», я здогадувалася, що до всього цього додавалися, швидше за все, і інші жінки. Тим більше, непрямих доказів було достатньо.
Але я любила чоловіка, тому і мирилася з усім. Розлучення не входило в мої плани.
Мені не хотілося залишатися одній, адже дитині потрібен батько, та й на роботу я так і не вийшла офіційно після декрету, займалася лише шиттям на замовлення на дому.
Але сам чоловік, який звик уже до вільного життя, кращим не став, у нього було якесь своє окреме, нікому невідоме життя.
Щоб зберегти сім’ю, я намагалася не помічати цього усього. Я думала, що з часом чоловік зміниться, адже ми вже теж не юні – мені 44 роки, чоловікові 49.
Я сподівалася, що з часом у нас все налагодиться, адже ми не молодієм. Дочка заміж вийде, нам внуків подарує, то й будемо няньчитися.
І тут такий сюрприз – у чоловіка є інша, і у них незабаром буде спільна дитина.
Тримати чоловіка без сенсу – він уже все вирішив.
Мені пообіцяв залишити будинок, доньці він подарує квартиру.
Тепер я розумію, що залишуся в цьому будинку зовсім одна. Навіть вставати вранці не буде для чого, готувати не буде для кого, що ж я робитиму…
Як жити далі? До такого сценарію я була зовсім не готова.
В певній мірі я сама винна, адже я бачила, що щось не так, але чекала невідомо на що. Мені давно потрібно було зрозуміти, що з часом кращими стосунки не стають.
У нас з чоловіком давно нічого спільного, ми нікуди не ходили разом, жили по різних кімнатах.
Я відчуваю себе абсолютно нікому не потрібною, адже донька коли вийде заміж, їй теж буде не до мене.
Також усвідомлюю, що тепер нарешті настав час мені починати працювати. Мені потрібно почати нове життя, в якому я буду сподіватися лише на себе.
Доньці ми домовилися поки нічого не говорити. Чоловік хоче, щоб вона спочатку вийшла заміж, а потім він сам повідомить їй цю новину.
А мені як з цим усім жити? Як робити вигляд, що нічого не сталося?
І головне, як налаштувати себе на позитив у всій цій ситуації, адже у мене зовсім опустилися руки.
Невже в 44 роки можна почати життя спочатку?
Спеціально для Українці Сьогодні.
Фото ілюстративне.