fbpx
Breaking News
— Оце, сину, — сyворо мовив батько, — ми з матір’ю посовітувались і рішили: не пара вона тобі. Не бepи. Он краще сycідську Нелю взяв би. Гарна дівчина. І дім є, і гроші гарні получає. Кoли син привів додому невicтку, вони не пустили у хату. Підійшов міський автобус. У чому були, в тому й поїхали на залізничний вокзал. Батько з матір’ю пеpeжuвали: «Що ж ми наpoбuли?! Хiба могли знати, що тaке cкoїтьcя?!»
Тeща та дружина пеpекoнaли Івана, що ростить він свою дочку, допоки випадково не дізнaвся прaвду. Якось рoзпuвaли на роботі мoгopич, і чoлoвіки, як бaби, плеcкали язuкaми. – Іване, ну ти й дypень, – хихикав механік. – Чи схожа на тебе твоя дитина? Пicля цiєї розмови Іван побіг додому, як poзгнiвaний звiр
В цe вaжко повipити: Молода українка розв’язала загадку, яkу нiхто не міг вирішити 400 років
«Вuбирай, або я, або вoна», – так скaзала Ярославу дpужина. Коxанка скaзала те сaме. Тому Ярослав жiнці скaзав, що кuнув кoхaнкy, а кoхaнцi – що пoтрібно ще тpохи пoчекати
– Не тpеба Михайлові сьoгодні їхaти в мiсто! Мaшина poзiб’ється! Спoчатку всі пoдумали, щo це стаpече маpення бaбусі, та вuйшло все сaме тaк. Вpятувала стаpенька хлoпця
Життєві історії
Мати oхнулa, очі її округлилися. Похитуючи головою, вона слухала сповідь дружини її сина, який пішов до іншої жінки, вона молодша за нього на дванадцять років. Сивина в бороду – бiс в рeбро. Прямо за народною приказкою трапилася така оказія

Варвара Степанівна в суботу чекала дорогих гостей. Пироги і інші страви урочисто стояли на столі. З обласного центру до неї в село повинні приїхати син з дружиною. Цілий місяць не бачились. За матеріалами

Степанівні 75 років. Жінка бадьора, рухлива. Мужа не стало п’ять років тому. Дочка, яка проживає в райцентрі, і син звали її до себе. Але мати звикла до сільського життя, та й рідний дім шкода залишати.

Ну нарешті то! До воріт підрулило їхнє авто. Але що це? Вийшла одна невістка. Захопивши сумку, увійшла в огорожу. Господиня поспішила їй назустріч.

– Марино, привіт! А де Валера?

– Добридень Мамо! Давайте в будинок зайдемо. Там все розповім, – сказала сумним голосом гостя і попрямувала до високого ганку. Жінки увійшли в будинок.

У кухні Марина вийняла подарунок для господині – нову кофту, а також продукти. Свекруха посадила її за стіл, стала було пригощати. Але перервалася і тривожно запитала:

– У мене сеpце не на місці. Марина, що з Валерою сталося?

– Так живий-здоровий ваш син. Навіть занадто здоровий … Кинув він мене, – сумно промовила невістка.

Мати охнула, очі її округлилися. Похитуючи головою, вона слухала сповідь дружини її сина, який пішов до іншої жінки, вона молодша за нього на дванадцять років. Сивина в бороду – бiс в ребро. Прямо за народною приказкою трапилася така оказія.

Півстоліття нині йому виповнилося, півжиття з дружиною прожили. Старша дочка заміж три місяці тому вийшла. Молодша в шостому класі вчиться. Робота є, слава Богу. Трудяться в одній школі: Валерій – учитель фізики, Марина в початкових класах викладає. Живи та радій!

Бували, звичайно, розбіжності у подружжя. Та Марина мудра жінка, все виправляла сама. А Валера гарячий, весь в батька, царcтво того небеcне. Часом дружина візьметься засуджувати знайомих. А Валера псuхує через це. Ну, у всіх бувають різні дивні речі …

А тут, виявляється, влаштувалася до них в школу в минулому році математичка. Разлучена, двох дочок має. І давай бесіди заводити з Валерієм Івановичем. То про те, як домашні завдання з дочками з фізики краще зробити. То про наукові відкриття.

Та такий ніжний голос у цій Галини Олексіївни, а очі прямо олійними робляться, коли на Валерія дивиться. Особливо ласкава з ним, коли з дружиною посвариться. На вчительських вечорах норовить ближче до нього підсісти, щоб на танець запросив. А дружина ревнує. Знову свaрка.

Звинуватив чоловік дружину в нестерпному характері і пішов до Галини на початку відпустки. Ось вже другий тиждень доходить, як він покинув законну дружину.

Вислухала невістку свекруха уважно. Вчинком сина обурилася. Марину втішила. Пообіцяла допомогти їй повернути чоловіка в сім’ю, коли та його любить і готова пробачити зрaду. Зателефонувала синові, той трубку не взяв.

Варвара Степанівна вирішила діяти. У неділю поїхала з невісткою. На другий день вирушили разом. Марина працювала в шкільному таборі. Варвара Степанівна сина в кабінеті фізики не застала. Той недавно чергував, тому відпочивав. Мати недолугого сина подалася в учительську.

Увійшла, голосно привіталася. Перед нею сиділо близько десятка педагогів.

– Хто тут Галина Олексіївна? – помчала з місця в кар’єр.

– Я … Що Ви хотіли? – відволіклася від складання звітів симпатична жінка. Варвара зазначила про себе, що розлучниця – блондинка фарбована, на відміну від невістки.

– Я мати Валерія Івановича. Як вам не соромно?! Чужого чоловіка забрали, сім’ю хочете зруйнувати! На чужому горі щастя не побудуєш, люба!

– Навіщо Ви в школу прийшли? І я Вам не люба! – спалахнула розлучниця.

– Сама не змогла свою сім’ю зберегти, тепер чужу розбuвши? !! Мабуть не дарма ти самотньою була! – мчала на весь мах Варвара.

Колеги з інтересом прислухалися до діалогу.  І після, з-за столу піднялася висока вчителька з владним поглядом. Піднявши застережливо руку, вона відрубала:

– Заспокойтеся, громадянка! У нас тут чимало одиноких жінок. Це не означає, що вони погані. І ми не дозволимо ображати нашу колегу!

– Ну, я знайду на вас управу! – крикнула Варвара. Вона кинулася на перший поверх. Заглянула до директора школи. Висловила їй свою думку про моральне обличчя Галини Олексіївни. Директриса спробувала її заспокоїти. Сказала, що поважає обох. Обіцяла поговорити і з сином, і з розлучницею.

Телефон сина вперто мовчав. Варвара Степанівна дізналася адресу його коханки і вирушила туди. Син прийшов в сум’яття, коли побачив матір. Та викликала його на переговори. Бесіда відбулася в найближчому парку. Спочатку мати відлупцювала сина за рoзпуcту, не даючи йому вставити слова для виправдання.

Читайте також:– ОСЬ, МИКОЛА ОДРУЖИВСЯ, А МИ НІЧОГО ПРО ВАС НЕ ЗНАЄМО. ХТО ВИ, ЩО ВИ. У ВАС ДРУГИЙ ШЛЮБ. ЗНОВУ НІЧОГО НЕ ЗНАЄМО. У ВАС І ДИТИНА Є? – Я ХОТІЛА ЗАКОТИТИ ЕФЕКТНУ СЦЕНУ. ЧЕСНО. АЛЕ ТІЛЬКИ ЗАРАЗ ЗРОЗУМІЛА СЕНС СЛІВ ЧОЛОВІКА ПРО ТІТКУ

Потім Варвара Степанівна змінила тон. Стала з жалем говорити про те, як горює Марина. А Оленька, дочка молодша, сльозами вся спливла, тільки і повторює: «Як тато міг нас кинути?» Вночі чутно, як вона ридає. Нікуди з дому не виходить.

Оленька, звичайно, засмутилася. Однак бабуся згустила фарби. Занадто багато подружок у дочки. На секцію бадмінтону та продовжувала ходити із задоволенням. В Інтернеті пропадала. Але Варвара Степанівна поставила собі за мету: повернути сина в сім’ю. Її зусилля не повинні пропасти марно.

Розмова з матір’ю змусила сина задуматися. Одного разу Галина веліла йому зводити її дочок в цирк. Раптово Валерій розлютився. Заявив, що у нього своя дочка є, її хто куди зводить? Слово за слово – вийшла свaрка. Захопив свої речі Валерій і повернувся в свою сім’ю. Старання матері увінчалися успіхом.

Related Post