fbpx
Життєві історії
– Матусю, ти тільки скажи, рідна я тобі чи ні! Не хочу все життя в страху жити

З Олею ми познайомилися в технікумі, їй на той момент було п’ятнадцять років. Виявилося, що живе вона в сусідньому будинку. Ми часто поверталися разом додому після занять, я їй допомагала з навчанням, а вона дозволяла мені робити реферати на своєму комп’ютері. У мене комп’ютера тоді ще не було. Джерело

У Олі були звичайні батьки, вже літні на той момент. Мати працювала все життя в пoлoговому будинку акушеркою, а батько працював слюсарем на заводі. Але дочку свою вони пестили й плекали, виконували всі її бажання.

Коли ми стали більш тісно спілкуватися, я дізналася, що мати наpoдила Олю в сорок чотири роки, а батькові на той момент було близько п’ятдесяти. Вона мені не раз розповідала про свої підозри: що здається не рідна їм.

Я придивилася уважніше. У Олі волосся світло-русяве, майже що блондинка, а у батьків – темнe. Зовні вона не дуже-то схожа, у неї помітна ямочка на підборідді, ні у кого з батьків такої немає. Тільки зростом, як і вони, така ж дюймовочка.

Якщо подумати, оскільки мати працювала в пoлогoвому будинку, вона могла вибрати для себе малюка-відмовника і навіть домовитися з лікарями і оформити дитину відразу на себе. Адже не тільки в фільмах таке буває!

– А якщо ти дізнаєшся, що не рідна, що ти робитимеш? Образишся? Станеш шукати своїх справжніх батьків?

– Ні що ти! Не ображуся, звичайно. Вони ж мене виростили, вони мене люблять. Я навіть вдячна буду, що не потрапила в дитбудинок. І шукати біологічних батьків я не буду. Навіщо мені це? Не бачу сенсу.

Минуло п’ять років після закінчення технікуму, дружити ми не перестали. Я зайшла до Олі додому після роботи, попити чаю і дізнатися як у них справи, тому що мама у неї захвозіла.

Читайте також:ПАРТНЕРСЬКІ ПOЛOГИ: ЗА І ПРОТИ ПРИСУТНОСТІ ЧОЛОВІКА ПОРУЧ З ДРУЖИНОЮ У ТАКИЙ ВІДПОВІДАЛЬНИЙ МОМЕНТ

Зустріла вона мене в сльозах:

– У мами рaк гpyдей. Бабуся теж від рaку пoмеpла. Лікар сказав, що це спадкове і є високий ризик, що і у мене буде рaк.

Мати Олі була бліда і сумна, але все одно почала клопотати на кухні і наливати чай. Оля не витримала:

– Мама, ти тільки скажи, рідна я тобі чи ні! Не хочу все життя в страху жити.

– Олю, не буде у тебе рaку, я обіцяю, не бійся, – тихо відповіла її мама.

Більше вона нічого не сказала, але і цього було достатньо. Ми з Олею, усе зрозуміли…

Related Post