Марфа доглядала за своєю тіткою Софією майже 4 роки. Відтоді, як тітка Софія пошкодила занедужала, вона важко пересувалася, нікуди не ходила, і нічого не готувала, так як стояти довго біля плити теж не могла. Марфа приїжджала до своєї тітки щодня. Привозила продукти, які купувала за свої гроші, годувала, прибирала. Допомагала тітці митися, купала її. І виводила іноді у двір, посидіти на лавочці біля будинку.
Тітка Софія завжди дуже добре ставилася до рідної племінниці. Раділа її приходу, чекала щодня, називала її лише донечкою. Хоча у неї була своя рідна дочка, яка поїхала працювати до Греції 10 років тому, і відтоді жодного разу не приїхала до матері. І грошима ніколи старенькій жінці не допомогла. А на скарги матері, що грошей не вистачає, відповідала, що дуже мало отримує сама, ледь на життя вистачає. Ледве вистачить на саму себе.
Сусіди тітку Софію теж дуже шкодували. Раділи, що є у неї хоч є рідна племінниця, яка піклується про неї, не залишає бідну стареньку жінку одну. Купує їй на свої гроші ліки, речі. Тітка Софія сама сказала Марфі, що залишить їй свою хату. Марфа була дуже рада, адже свого куточку жінка не мала, тому старалася для тітки все більше, навіть грошей для неї не шкодувала, хоча постійно економила на собі.
З двома дітьми сім’я Марфи тулилася в маленькій хатині, яку брали в оренду. Вона не приховувала, що чекає цю тітчину велику хату, не бачила нічого поганого в тому, що тітка Софія заповідає майно саме їй. Не турбувала інших родичів, які живуть далеко, щоб потім не чути докори в свою сторону в тому, що їй дісталася квартира за їх рахунок.
Тітки Софії не стало несподівано. Ще ввечері все було добре, сусідка занесла їй суп. Вони мило побалакали. А вранці її не стало. Після того, як тітку Софію провели, з’ясувалося, що хату і рахунок в банку, на якому за багато років збиралася її пенсія, тітка Софія заповіла своїй доньці.
Марфа була засмучена від горя. Ні, вона звичайно все одно доглядала б за тіткою, але хоча б не будувала планів на майбутнє. І ось тепер у неї нічого немає. Сусіди теж не очікували такого. Як Софія могла так таємно оформити всі папери, що ніхто нічого не дізнався? І чому не на Марфу? А на дочку, яка навіть не передзвонила сусідам, дізнавшись, що матері не стало, вона так в село і не приїхала. Сусіди порадили просити гроші за догляд, у дочки тьоті Софії, але Марфа, знаючи свою двоюрідну сестру, відмовилася.
– Прикро те, – говорила Марфа, – що заповіт складено два роки тому. А тітка Софія до останнього мені в обличчя говорила, що заповідала свою хатину мені. Як так можна?
Люди теж в селі дивувалися, як можна було залишити свою хату і гроші хоч і рідній доньці, але ж такій далекій. І обділити людину, яка жиро піклувалася про стареньку до останнього дня.
Передрук без гіперпосилання на Ukrainians.Today суворо заборонений!
Фото ілюстративне – 7dach.
