Як правильно вчинити…
– Я останній раз тебе питаю, будеш мені квартиру залишати? – майже прокричав в обличчя матері чоловік, – Подумай гарненько, якщо перепишеш її на Людку, не дзвони мені більше. За матеріалами
– Ти ж знаєш, що це її квартира, вона просто тоді нам її залишила і документи на власність не підписала.
– Мамо, я не маю де жити! У нас на чотирьох всього 43 метри, а у моєї Діани дорослі діти. Невже ти хочеш мою сім’ю зруйнувати?
– Ти сам все зpуйнував. Іди, я все сказала! – присівши на крісло прошепотіла жінка.
Артем накинув куртку і вийшов з квартири, не прощаючись. Жінка сиділа в кріслі закривши очі і хитаючи головою.
Ірині Олегівні 72 роки, добродушна і проста пенсіонерка, яка дуже любить своїх дітей і онуків. Доля подарувала їй двох діток Артема і Людмилу. Все життя вони з чоловіком поклали на те, щоб у їхніх дітей було гідне існування.
Далі дітям освіту, допомогли придбати житло. Поки був живий чоловік, вони відкладали, збирали і допомагали фінансово дітям. Але на жаль жінка oвдовіла чотири роки тому і допомога вже потрібна була їй.
З чоловіком Ірина Олегівна прожила в любові і розумінні все життя, всяке бувало, але вони змогли зберегти свій союз. Жінка розривалася між дітьми. З одного боку їй було шкода сина, з іншого – ну не може вона так обділити дочку.
Артему і так завжди більше діставалося, то готівка йому потрібна, то меблі йому купити треба, то машину оновити. Люда ж не винна, що він свою сім’ю розвалив.
Артему вже 53 роки, він не те що дорослий, він сам вже дід. З дружиною розлучився багато років тому, через ревнощі. Дружина ревнувала його до роботи, чоловік працює вчителем, отже в жіночому колективі.
Артем вчинив по-чоловічому, залишивши квартиру дружині і дочці, яку до речі купила Ірина Олегівна з чоловіком. Продавши колись свою трикімнатну квартиру в центрі міста, вони змогли купити дві хороші однокімнатні квартири дітям.
Самі хотіли переїхати жити на дачу, щоб не заважати дітям. Після розлучення Артем одружився з колегою (очевидно не дарма ревнувала), яка жила в невеликій квартирі з двома дітьми.
Людмила не погано влаштувалася, вивчилася на лікаря, вийшла заміж і переїхала до чоловіка. Батькам вона заборонила жити на дачі, мовляв далеко все і не зручно, а раз вона живе у чоловіка, то і батьки нехай в цій квартирі живуть.
Один за одним з’явилися діти, троє синів, як називає їх Люда «три богатирі». Зараз їй 46, перші онуки теж на підході. Все було б добре, але от здоров’я почало підводити, багато працювати не може.
Ірину Олегівну вже далеко не в перший раз «обробляє» Артем. Чоловік просить матір переписати квартиру на нього. Аргументом є те, що жити йому ніде. Нічого про сестру він і чути не хоче, його навіть не бентежить той факт, що йому мама віддала дачу, в таємниці від дочки, яку він продав.
Останнім часом він почав кричати і лаятися. Ірина Олегівна боїться говорити дочці, знає, що не можна їй тиcк піднімати і перший раз була рада, що діти між собою не спілкуються взагалі.
Після останнього візиту сина, Ірина Олегівна звернулася до нотаріуса з бажанням оформити дарчу на дочку.
Та жінка хвилюється, чим їй це все обернеться, коли про це дізнається син. Та, принаймі, Ірина Олегівна впевнена, що вчинила правильно – двоє дітей, значить все треба ділити порівну. А хіба вона винна, що син не вберіг свою частку?
Фото ілюстративне, з вільних джерел.
