fbpx
Життєві історії
Мама з татом замість того, щоб купити мені квартиру, побудували для мене будинок в селі. Записала мама цей будинок на себе, щоб я його не продала завчасно. І тепер вони з татом чекають, що я приїду до них хоча б на вихідні. Але в суботу і неділю в мене багато роботи, а батьки ображаються, називають мене невдячною

При кожній кращій нагоді мої батьки не забувають нагадати мені, що вони мене житлом забезпечили, а я, невдячна, не можу знайти один день, щоб приїхати до них і побути вдома разом.

Мені 30 років, я розлучена, зараз живу сама, знімаю квартиру в обласному центрі. Паралельно ось уже кілька років я відкладаю на покупку квартири, про яку мрію відколи я сюди приїхала. Щоб вижити, мені доводиться працювати на кількох роботах, крім офіційної роботи, я працюю ще в інтернеті, і на це витрачаю весь свій час.

Моїм батькам 55 років, вони живуть в селі, яке знаходиться за 100 кілометрів від обласного центру. Будинок у нас великий, гарний, але я з юності говорила, що не хочу жити в селі, бо тут мало перспектив.

Я поїхала в місто вчитися, і там познайомилася з хлопцем, незабаром він зробив мені пропозицію і ми одружилися. Мій чоловік – єдиний син у своїх батьків, тому свекри відразу сказали, що ми будемо жити у них.

Та життя в чужому домі мені не пішло, через непорозуміння з свекрухою ми з чоловіком розлучилися. Я була впевнена, що якби ми жили окремо, цього б не сталося.

У мене була мрія – мати власну квартиру, нехай невелику, нехай в не дуже новому будинку, але свою, щоб я сама була там господинею. Мої батьки знали про цю мою мрію, і навіть у них гроші були, щоб купити мені квартиру, але вони вирішили зробити по-своєму.

Мама з татом замість того, щоб купити мені квартиру, побудували для мене будинок в селі. Вони сподівалися, що таким чином змусять мене повернутися додому. Будинок гарний, великий, на два поверхи. Там вже і ремонт зроблений, і меблі куплені – заходь і живи.

Записала мама цей будинок на себе, щоб я його не продала завчасно. І тепер вони з татом чекають, що я приїду до них хоча б на вихідні. Але в суботу і неділю в мене багато роботи, мені гроші треба заробляти. А батьки ображаються, називають мене невдячною.

Не хочеться і справді виглядати такою, але мої батьки самі винні, вони ніби і зняли з себе відповідальність – забезпечили мене житлом, але мені це не потрібно, принаймі зараз.

Не розумію, чому не можна було дослухатись до моїх бажань, і купити квартиру, а не будувати нікому не потрібний будинок в селі.

Спеціально для Українці Сьогодні.

Фото ілюстративне.

You cannot copy content of this page