fbpx

Мама сповістила нас про своє рішення відписати свою трикімнатну квартиру тільки братові, сподіваючись, що саме з ним вона проведе свою старість. Нам з сестрою нічого не дісталося, ми змирилися, але тепер мама хоче допомоги саме від нас

Нашого брата мама любила найбільше, тому саме йому вона вирішила віддати свою квартиру.

Ми з сестрою були вражені, адже більшість батьків хочуть, щоб їх доглядали дочки, а тут у нас зовсім протилежна ситуація.

Але ми давно були попереджені, що квартира дістанеться брату, тому змирилися.

Але у брата щось пішло не так, і тепер мама згадала про те, що у неї є ще доньки.

Нас у батьків було троє – я найстарша, брат Олег молодший за мене на 4 роки, а сестра Тетяна на 10 років.

Коли не стало нашого батька, мама чомусь вирішила, що її надією та опорою стане Олег.

У його виховання вона вкладала найбільше зусиль. До репетиторів ходив лише брат, адже за маминою логікою для дівчаток навчання не таке потрібне.

А про нас вона так не дбала, бо вважала, що ми заміж вийдемо, дітей народимо, будемо домом займатися, то ж нам освіта, на думку мами, не пригодиться.

Брату оплатили навчання в університеті, а я після дев’ятого класу пішла вчитися в коледж, знайшла підробіток.

Коли брат відучився, вирішив, що хоче відкрити свій бізнес.

Мама його всебічно підтримувала, навіть готова була взяти кредит заради сина, але їй не дали, доходи не ті.

Я на той час вже одружилася, мені було двадцять сім років, ми з чоловіком збиралися брати квартиру в кредит.

Мама наполягала, щоб кредит для брата я оформила на себе, мені вже не відмовлять, але я навіть пробувати не стала.

Скільки б мама не звеличувала Олега, я бачила, що сам брат нічого робити не хоче.

І Олег, і мама на мене дуже образилися, але мене вони не дуже цікавили.

Я на той момент переживала за сестру, яка складала вступні іспити в університет.

Поки мама бігала банками, намагаючись оформити кредит, я з сестрою їздила в столицю, щоб вона могла спробувати щастя при вступі туди, куди хоче.

Оплачувала поїздку теж я, адже мати зайвих грошей не мала.

У всіх все склалося добре – Тетяна поступила, мама взяла для Олега кредит, він почав робити якийсь бізнес зі своїми друзями.

Ми з чоловіком взяли квартиру в кредит.

Спочатку у брата справді справи йшли в гору, а мама раділа – не прогадала, син її не підвів.

Саме тоді вона і сповістила нас про своє рішення відписати свою трикімнатну квартиру тільки братові, сподіваючись, що саме з ним вона проведе свою старість.

Я від неї нічого іншого й не чекала, дивно було б, якби вона вчинила по-іншому після того, як все життя тільки в синочка і вкладала.

Тетяна теж сприйняла цю інформацію спокійно, вона взагалі не планувала повертатися до рідного міста після навчання.

Справи у Олега йшли вгору всього кілька місяців, а потім все пішло на спад.

Брат переконав маму продати троячку, купити двокімнатну квартиру, а різницю віддати йому для бізнесу.

Типу, це все одно його спадок, тому яка різниця, коли він почне його отримувати.

Мама погодилася, дала братові грошей, потім ще кредит взяла на його прохання.

Але бізнес врятувати не вдалося. Брат осів удома у мами, влаштувався на роботу в офіс, отримує копійки, які повністю йдуть на погашення кредиту.

Квартиру, до речі, мама при покупці оформила на брата і себе, тож ще невідомо, чим відгукнеться це її рішення.

Жити їм некомфортно, мама вже спробувала інший рівень життя.

Тут вона й згадала, що має дві дочки, яких вона виростила, а вони тепер за це повинні її забезпечувати на старості років.

Тільки у нас із сестрою грошей, щоб їй допомагати, немає.

Тетяна будує своє життя з нуля в столиці, а ми з чоловіком виплачуємо кредит та чекаємо на дитину.

Грошей на те, щоб утримувати маму та брата, у нас просто немає.

Та й якби вони були в мене, я швидше за все відмовила б, бо це було б чесно.

Мама сама не раз говорила, що доньки – це відрізана скибка. А тепер вона щодня мені телефонує і просить допомоги.

Спеціально для Українці Сьогодні.

Фото ілюстративне.

You cannot copy content of this page