fbpx
Життєві історії
Мама розділяє мої думки щодо далеких родичів, але ось бабуся іншого гарту, їй важливо «що люди подумають», тому щоб бути хорошою в їхніх очах, вона давала мій телефон або адресу всім, кому тільки можна

Я заміжня і поки жила на знімній квартирі, родичі про мене і не згадували, крім моїх батьків моїм життям ніхто не цікавився. Але як тільки я переїхала з знімного житла в своє, моя однокімнатна квартира стала для далеких родичів буквально безкоштовним п’ятизірковим готелем, в якому кожен мріяв зупинитися.

Це при тому, що місто навіть не столиця, а звичайний обласний центр, куди терміново потрібно було приїхати у справах всім родичам. Благо всіх троюрідних тіток, других дружин двоюрідних дядьків і зведених племінників, яких я бачила років п’ятнадцять тому і то, на ювілеях або весіллях я змогла «відвадити», хоч стосунки і зіпсувалися.

Та й добре, адже що це за стосунки, якщо люди згадують про тебе, коли їм щось потрібно, зі словами: «Ой, а пам’ятаєш, у тебе сукня нова була, так це я її дарувала» або «Я тебе няньчила, а ти».

Зазвичай це няньчила, при уточненні у моїх батьків означало, що людина гралася зі мною в дитинстві годину або дві, поки батьки накривали святковий стіл або ходили в магазин.

Добре, хоч мама розділяє мої думки щодо далеких родичів, але ось бабуся іншого гарту, їй важливо «що люди подумають», тому щоб бути хорошою в їхніх очах, вона давала мій телефон або адресу всім, кому тільки можна.

А потім я вислуховувала, що люди до мене здалеку приїхали, під дверима простояли, а я їм не відкрила! Звичайно не відчинила, заздалегідь вони не дзвонили, а я і чоловік працюємо, тут вже вибачте. Розмовляти з бабусею марно, людина вона літня, вважає, що права тільки вона.

Дзвонить мені недавно бабусина двоюрідна сестра, я спочатку навіть не зрозуміла хто це, оскільки спілкування з нею давно не підтримую. Відразу, без всяких милих речей запитує, чи залишу я в квартирі диван, посуд і побутову техніку і чи зможу я перші кілька місяців приходити і перевіряти, як Віка живе. Слова вставити не давала хвилин сім, все про Віку, свою внучку тараторила.

– Сонечко, я з твоєю бабусею про все домовилися! Вона як дізналася, що Віка в університет поступила, так відразу про тебе сказала. Адже неправильно це, щоб Віка вчилася, а донечка її без матері росла. Спасибі тобі, виручила, я навіть не очікувала.

Це означало, що моя бабуся вирішила, що раз Віка за розум взялася, вчитися вирішила, то їй терміново потрібно допомогти, за мій рахунок природно, адже у неї маленька дитина і важке становище.

Коротше, вона придумала геніальний план: пересилити мене і мого чоловіка з нашої квартири в батьківський дім «в тісноті, та не в образі», а в моїй квартирі поки Віка поживе, їй потрібніше.

Природно слухати все це я не стала. З бабусею відносини зіпсувалися. Причому вона на мене страшенно образилася, що я її перед людьми зганьбила, вона адже домовилася. Спілкуватися бабуся перестала зі мною і моєю матір’ю, адже це вона таку дочку викохала.

Фото ілюстративне, з вільних джерел.

You cannot copy content of this page