Коли багато років тому моя мама мені сказала, що переписує будинок на мого брата, я трохи засмутилася, але вирішила, що мама вправі приймати такі рішення.
Я першою вийшла заміж і поїхала з дому. Свого житла у нас з чоловіком не було, ми кілька років знімали квартиру перед тим, як придбати щось своє.
А мій брат в цей час залишився вдома, біля мами. Коли Василь одружився, він привів дружину додому. Мені невістка відразу здалася зверхньою, але брату я не стала нічого говорити, бо він і так би не послухав.
Я бачила, як непросто мамі жилося з невісткою, адже та з самого початку стала влаштовувати сцени, наводити свої порядки. А основною вимогою Дарини було те, що мама мала вже переписати будинок на брата, щоб вони могли в нього вкладатися.
Пам’ятаю, як мама приїхала до мене зі сльозами на очах, і сказала, що була в нотаріуса і зробила дарчу на Василя. Мене ж мама просила пробачити її, якщо зможу. Адже їй просто треба спокою в домі.
До себе маму забрати я не могла, бо ми тоді жили в однокімнатній квартирі. Тому мамі і довелося приймати умови брата і невістки.
Минуло багато років, мама дуже постаріла. Коли я до неї приїжджаю, бачу невимовний сум в її очах. Мамі догляд потрібен, а Дарина навіть не думає зайвий раз подбати про неї.
Одного разу я не витримала, коли приїхала до мами, а вона в обід ще нічого не їла. При цьому Дарина навіть не починала нічого готувати.
Мене такий жаль через маму пройняв, що я аж розплакалася. Я згадала, як вона в дитинстві готувала нам з братом найсмачніший борщик, ліпила найкращі в світі вареники, бо Василько їх дуже любив. А тепер моя матуся сидить голодна до обіду, бо невістці і сину байдуже до неї.
Додому я приїхала дуже засмучена, розповіла все своєму чоловікові. А він мені запропонував забрати маму до нас.
А що – тепер у нас трикімнатна квартира, в якій ми з чоловіком самі живемо, бо два наші сини зараз живуть і працюють в столиці.
Брат з невісткою лише зраділи, коли ми їм повідомили, що мама переїжджає до нас. А сама мама плакала, чи то від щастя, що не буде більше жити з Дариною, чи то вона засумувала, що йде з рідної хати, в якій прожила все своє життя.
Живе моя матуся з нами уже кілька місяців. Щоб вона не сумувала за домом, ми веземо її на вихідні в село. А вдома ми оточили її любов’ю і турботою, бо для мене моя матуся – найдорожча у світі.
Спеціально для Українці Сьогодні.
Фото ілюстративне.