Мама вийшла на пенсію, живе поруч зі школою, де вчаться мої діти, її онуки. Але я змушена оплачувати групу продовженого дня, тому що мама не хоче, щоб після школи вони йшли до неї.
І так з самого народження дітей. То вона не може, то в театр пішла, то прийде в гості раз на півроку, потискати і пропадає. І приходить – зі свіжою стрижкою, з манікюром. А онукам принесе пару бананів або яблук – і все.
У мене молодший син в лікарню якось потрапив, я її попросила відпустку на роботі взяти і в лікарню лягти, всього на 2 тижні, а вона відмовила: – А жити я на що буду? Зарплати за півмісяця мені не вистачить. На їжу – вистачить, а на салони і театри – звичайно немає. Чому театр і манікюр дорожче онука? Невже важко було відмовитися від надмірностей заради дитини?
Мені довелося самій лягти в лікарню і грошей в наступному місяці було – хто наплакав. Подзвонила мамі – на совість натиснути, грошей попросити. А вона мені:
– У мене немає, я в Прагу лечу. Все витратила.
В Прагу! Поки дочка з дітьми голодує – вона в Прагу! Вийшла на пенсію – в’яжи, готуй їжу і з онуками сиди! За кордон вона мотається, зовсім знахабніла. А потім взагалі взяла і дачу продала. Набридло їй, бачте, в землі колупатися. А як же ягідки-помідорчики для мене і дітей? Раніше вона їх іноді з собою на дачу брала.
На мої обурення, вона сказала:
– Купиш все. Або купи собі собі дачу, вирости врожай і їж собі на втіху. А з продажу дачі вона мені ні копійки не дала! У подорож вирушила, безсоромна. У подарунок на дні народження мама дає моїм дітям гроші. Чому не мені? Я б їм купила щось від імені бабусі. Адже завжди приємніше подарунок купити?
А вона мені заявила:
– Тобі гроші даси – ти купиш альбом за 10 гривень, решта в кишеню, знаю я тебе. Ой, та таке один раз і було, просто у нас тоді з грошима напружено було. А зараз-то все нормально. Я вирішила схитрувати: намовила дітей. щоб після уроків вони йшли до бабусі. Не вижене ж вона їх? Ще як вигнала! Рідних онуків! Уявляєте. вона їх чотири дні до себе пускала. а на п’ятий вона кудись пішла і діти бовталися на вулиці до вечора!
– Мамо, а якби з ними щось сталося? Як ти взагалі могла кудись піти? Ти маєш совість? – я їй зателефонувала і запитала.
– Я що, у тебе повинна дозвіл питати, щоб з дому відлучитися? Найрозумніша, так? Оплачуй продовженого! – мама почала мені нахабно відповідати.
– Я з тобою в старості так само буду поступати, як ти зараз!
– Я на неї і не розраховувала. Віддам комусь квартиру, будуть за мною доглядати, не переживай – напружувати тебе я не збираюся. Всього найкращого, – і вона кинула слухавку.
Я розповіла чоловікові про цю розмову. Він мені пояснив, що мама мала на увазі. Вона хоче віддати мою квартиру чужим людям! Кинути власну дочку та онуків на вулиці, зате бути при догляді і грошах.
Я все думала – що з нею не так? Чому вона, не така, як інші бабусі? Чому мені так не пощастило з мамою…
Фото ілюстративне, з вільних джерел.
