Ми виросли в бідовій сім’ї, та й наші рідні ніколи не були багатими людьми.
Нас в батьків було четверо дітей, я з них найстарша. У мене дві сестри і брат.
Тому моя мама вже давно поїхала на заробітки. Вона 20 років вже працювала і Іспанії.
Поїхала вона туди, коли я з братом ще ходила до школи, а дві сестри в садочок.
Тато залишився вдома, у нього була робота в селі.
Згодом мама вирішила розлучитися з татом, приїхала на якийсь час, щоб документи всі оформити. Забрала решту своїх речей і знову поїхала.
Правда залишила татові гроші, сказала, щоб мав для дітей.
Звісно, мама добре знала, що наш тато хороша і порядна людина, він нас дуже любить, він турботливий і дуже добрий. Тому спокійно залишила йому частину зароблених грошей, бо знала, що він на зайве й копійки не витратить, а все віддасть нам і купить, що потрібно.
Хочу наголосити на тому, що тато завжди був проти, щоб мама їхала на заробітки, але вона його ні першого разу не послухала, ні другого, лише вирішила розлучитися, сказала, що вони різні люди зовсім.
Гроші мама, правда, татові передавала. Не великі, але на хліб було, та й тато сам важко працював, щоб заробити хорошу копійку.
Я закінчила школу, потім інститут і переїхала працювати до Івано- Франківська. Там я вийшла заміж за дуже хорошу людину. І ми стали з Іваном відкладати гроші на своє майбутнє життя.
Після весілля ми стали жити у свекрухи, у неї двокімнатна квартира. Ми були дуже вдячні їй за це, але розуміли, що і мамі буде спокійніше і нм буде краще, якщо ми житимемо окремо, тому стали відкладати собі гроші на будинок, адже це моя мрія була.
Я часто їздила в село, допомагала татові, адже з ним залишилося троє дітей, він сам виховував їх, йому важко було, тому ми з чоловіком в усьому батькові допомагали.
Мама не спішила повертатися додому. Вона там вже зустріла чоловіка і вони разом жили.
Але вона присилата татові гроші, щоб він і за дітьми дивився і в хаті робив ремонт. Справа в тому, що хата, в якій ми жили ще з дитинства, належала мамі, дісталася їй у спадок від бабусі, тому вона не хвилювалася за це.
Але за дітьми тато дивився. Коли я виросла, мені так було його шкода, я зрозуміла, на скільки він нещаслива людина, він не міг залишити нас, дуже добрим був, а мама просто користувалася цим.
Тато полагодив дах, поставив новий паркан, провів в хату воду і газ, не те, щоб він слухався свою колишню дружину. Ні, він просто це все робив заради нас, щоб ми жили в комфорті.
У тата дуже непроста ситуація склалася в житті, я це зрозуміла, лише коли подорослішала. Він і іншу не міг знайти. Кому потрібні 4 чужих дитини? І від нас не міг піти, він просто не міг залишити нас, адже любив і шкодував своїх дітей.
Потім мама стала перераховувати кошти для мого брата, бо він в армію зібрався, а потім весілля було. Тай тато працював, в усьому допомагав синові.
Коли брат вивчився, поїхав за кордон на заробітки, там і залишився, сказав, що не планує повертатися, а буде своє життя будувати там.
А потім одна сестра вийшла заміж, залишилася жити з чоловіком в батьківській хаті, адже він теж небагатий, свого житла не мав.
Потім нашого тата не стало, на жаль. Через важку працю він рано пішов, тато був справжньою опорою для нас і надією на майбутнє. Для мене тато був святим, я його дуже любила та поважала, краще за маму.
Потім друга сестра вийшла заміж, теж залишилася жити в батьківській хаті.
Виходить дві мої сестри живуть в маминій хаті, вона їм гроші висилає, адже то в одної дитина з’явилася, то в іншої.
Ми з чоловіком за весь цей час побудували будинок. Я завжди думала, що вона хоч копійкою допоможе, але мама нічого мені ніколи не давала і нічим не допомагала. Вона вважала, що ми з чоловіком і самі впораємося і його мама нам ще й допомагає.
Весь час, коли ми будувалися, мама чоловіка завжди відкладала якусь копійку і давала нам, щоб нам легше було.
А цього року у мами щось не склалося з тим чоловіком і вона повернулася в Україну, залишилася без роботи. Гроші трохи сестрам відсилала, а то сама жила добре, як мала можливість, то й сама добре жила.
Зараз мама повернулася в свою хату. Там і так жили дві сім’ї, діти, мамі там точно не раді, адже сестри і без того не могли порозумітися.
Якось мама приїхала в гості до мене, ми вже в хату свою перебралися. Свекруху забрали з собою, в її квартирі живуть родичі мого чоловіка з Мелітополя.
Мама побачила, що в нас будинок великий, свекруха з нами живе і позаздрила їй. З кишені дістала 500 євро і сказала, що це мені на новосілля, наголосивши, що це останні гроші її.
Ми поїли і, коли ми з нею вдвох залишилися в кімнаті, вона стала просити, щоб я її до себе забрала, адже з сестрами жити вона не може.
Я мамі відмовила, кажу у мене є своя сім’я і вони не хочуть, щоб мама жила з нами, а я вмовляти не буду їх, адже мати рідна мені за стільки років жодної гривні не дала, поїхала далеко і забула про мене.
Мама довго виправдовувалася, що про дітей вона завжди дбала, просто сестрам давала гроші, бо вони бідні, а в мене й так все було.
Мама пішла ні з чим, гроші я в неї не взяла, сказала, хай залишить собі.
Тепер сестри мені постійно телефонують, кажуть, що в мене совісті немає, сама живу в хоромах зі свекрухою, а від мами на старості років відмовилася.
Мені дійсно шкода маму, але вона лише на старості згадала про мене. Чи правильно зробила я?
Фото ілюстративне.
