Я вийшла заміж по великій любові, і не зважала на думку своїх батьків, які були проти нашого шлюбу.
Ми з майбутнім чоловіком родом з одного села, і добре знали один одного.
Мої батьки не хотіли нашого весілля, тому що Роман на той час не мав постійної роботи, вів розгульний спосіб життя, частенько люди бачили його нетверезим, і говорили про це моїй мамі.
Тому, з добрих намірів, вона і хотіла вберегти мене від, як їй здавалося, найбільшої помилки.
Але я прислухатися до її думки не хотіла, мені Роман подобався таким, яким він був.
До того ж, я була впевнена, що після того, як ми одружимося, Роман зміниться: знайде роботу, перестане пити, так що у нас все буде добре.
Мама плакала, просила мене не виходити заміж за Романа, але потім, коли побачила, що я від свого не відступлюся, здалася.
В 23 роки мені здавалося, що я життя знаю краще, ніж вона.
Романа я привела додому, ми стали жити з моїм татом.
Мама моя на заробітках в Чехії, до мого заміжжя вона пересилала нам гроші, а потім сказала, що жодної копійки не передасть, адже тепер я заміжня, і про мене має дбати мій чоловік.
Вона сподівалася, що Роман знайде роботу, і буде забезпечувати родину, адже у нас народилася дитина.
З часом я зрозуміла, що змінити усталені звички чоловіка не так просто, як я собі думала.
Роман старший за мене на 7 років, він завжди звик робити тільки так, як сам вважав за потрібне.
Мені довелося визнати, що краще не стало, адже тепер він приносив пляшку додому і вони з моїм батьком закривалися на кухні, могли просидіти там до пів ночі.
Все частіше я згадувала свою маму, яка виявилася права – не варто мені було поспішати і зв’язувати свою долю з Романом.
Влітку минулого року я з дитиною поїхала до мами у Чехію. І от я в мами вже кілька місяців, і зовсім не хочу повертатися додому.
Мама радить мені, щоб я розлучалася з Романом і не заводила себе в роки.
На цей раз я погоджуюся з нею, бо сама вже зрозуміла, що щасливого сімейного життя з цією людиною не вийде.
Але з іншої сторони – мені страшно залишатися одній. І дитині батько потрібен.
Я зовсім заплуталась. Не знаю, як правильно поступити?
Спеціально для Українці Сьогодні.
Фото ілюстративне.
Популярні статті
- В неділю ми були у свекрів, непогано посиділи. Мені навіть на мить здалося, що свекруха і справді змінилася. Ми подякували, і пішли додому. Але вже біля машини я зрозуміла, що забула у них телефон, тому чоловік залишився, а я повернулася. Мені довелося почути розмову свекрухи з свекром, і я знову почула про себе багато неприємних речей. Першою моєю реакцією було щось їй відповісти, але потім я передумала
- В минулому році у мене був ювілей, 60 років. Прийшла мене привітати донька з зятем, принесли гарний подарунок – вишивану сорочку, яку я давно хотіла. А потім донька сказала, що нам поговорити треба. Я не відразу зрозуміла, про що буде йти мова, але донька пояснила, що хоче, щоб ми жили всі разом, тобто, щоб я переїжджала до них. Я погодилася, але дуже швидко про це пошкодувала
- Моя мама дуже любить моїх дітей, і гроші їм дає часто і солодощі купує. А от дітей мого брата, сина свого, недолюблює. На великі свята ми з сім’єю їздимо до батьків, я кажу мамі, що так не гарно, що треба їй і тим онукам допомагати. Та вона так не любить невістку, що навіть дивитися не хоче на дітей
- Про свою сестру я згадала, аж коли вийшла на пенсію. У мене ні чоловіка. ні дітей немає, правда є гроші і трохи майна. Лише зараз відчула, що залишилася сама на старості років, але я вважаю, що мене племінники мої повинні доглядати, діти моєї рідної сестри Ганни
- 3 роки тому я вийшла заміж. Ми з чоловіком живемо окремо. Тато з мачухою допомагають нам в усьому. Але я не можу забути той день, коли рідна мати прийшла до мене, а я була до неї холодна