Неділя. Звичне пообіддя у звичайній сім’ї.
Батько читає газету, вмостившись у зручному фотелі.
Сини галасливо дивляться телевізор.
Мама на кухні готує обід.
За декілька хвилин з кухні лунає: обід готовий.
Батько згортає газету, хлопці неохоче вимикають телевізор і всі йдуть на кухню, сідають за стіл і чекають.
Читайте також: “Монахи і сніг”. Цю притчу варто прочитати кожному, хто не знає, що далі робити із своїм життям
З’являється мама із великим посудом, на якому приносить… сіно.
Усі здивовано дивляться і починають голосно обурюватись: що ти нам принесла? Ми маємо їсти сіно?
Мама спокійно відповідає: “Я й не думала, що ви зауважите. Вже скільки років я вам готую, і ви завжди мовчки їсте усе, що на столі так, неначе це сіно”.
✔️ Мораль: щоденних виявів любові дуже легко не побачити, а ще легше до них призвичаїтись як до чогось, що є очевидним, що належить нам за замовчуванням. Кожен прояв любові вартий вдячності і має бути пошанованим та зауваженим.
