fbpx
Життєві історії
Майже рік ми не спілкувалися з мамою і сестрою чоловіка. Я бачила, що чоловік сумує за ними, все ж вони йому рідні люди. Тому з часом, забувши все, ми почали знову відновлювати спілкування. Сестра чоловіка народила дитину і запропонувала моєму чоловікові стати хресним батьком. Ніби справа благородна, але це виявилося черговим стратегічним ходом зовиці

Після весілля ми почали жити в моїй квартирі. У чоловіка є молодша сестра, дуже хитра особа. Як не прийде до нас в гості, я то сережок я не дорахуюся, то духів, а то взагалі шампунь мій собі відливає. При чому, приходить вона до нас тільки тоді, коли мене немає вдома. Приходить, бідкається моєму чоловікові, як їй важко живеться, і просить в нього гроші.

Найцікавіше, що вона заміжня, чоловік у неї непогано заробляє, але вона приходить до брата, щиро вважаючи, що він досі їй щось винен.

Після чергової пропажі я вирішила взагалі не пускати її в наш будинок. Серйозно поговоривши з чоловіком, я строго-настрого заборонила йому пускати цю сороку в наш будинок. Хочуть побачитися, для цього є купа інших місць: кафе, її будинок, будинок свекрухи. Нехай йдуть куди завгодно, аби тільки не до нас додому.

Сестра чоловіка дуже на мене образилася на те, що стала персоною нон грата в будинку брата, і вирішила мені відповісти тим же. Для початку, вона налаштувала проти мене свекруху. Буквально через кілька днів мама чоловіка відвідала нас і спробувала з’ясовувати стосунки в некоректній формі.

Я виставила її за поріг і закрила двері. Підвищувати на мене голос в моєму домі я не дозволю. Та й в чому, власне, я не права? В тому, що не дозволила її доньці тягати дрібні речі з моєї квартири. Мені їх не шкода, якби вона попросила, я б сама дала їй їх, але таким чином поводитися я вважаю неприпустимим.

Майже рік ми не спілкувалися, і я була дуже щаслива. Проте бачила, що чоловік сумує за ними, все ж вони йому рідні люди. Тому з часом, забувши образи, ми почали знову відновлювати спілкування. Сестра чоловіка народила дитину і запропонувала моєму чоловікові стати хресним батьком. Ніби справа благородна, але це виявилося черговим стратегічним ходом зовиці.

Тепер вона нічого не бере, коли приходить до нас в гості. Але вона відкрито оголошує, що мій чоловік має купити їй чи її дитині, мовляв, хресний тато зобов’язаний. Її бажання переходять всякі розумні межі. Спочатку вона попросила купити коляску, і не будь-яку, а вибрала хорошу, за 15 тисяч гривень.

Хоч мені це і не сподобалося, я вирішила дозволити чоловікові купити цей дорогий, як для нашої сім’ї, подарунок, як одноразову допомогу. Але потім була колиска, одяг, іграшки. Цей список ніколи не закінчується. Нашому синові вже 9 років, але це не означає, що йому нічого не потрібно. Гроші, які чоловік витрачає на племінника, він міг би витрачати на власного сина.

Що мені робити? Як це припинити?

Фото ілюстративне.

You cannot copy content of this page