Після весілля ми почали жити в моїй квартирі. У чоловіка є молодша сестра, дуже хитра особа. Як не прийде до нас в гості, я то сережок я не дорахуюся, то духів, а то взагалі шампунь мій собі відливає. При чому, приходить вона до нас тільки тоді, коли мене немає вдома. Приходить, бідкається моєму чоловікові, як їй важко живеться, і просить в нього гроші.
Найцікавіше, що вона заміжня, чоловік у неї непогано заробляє, але вона приходить до брата, щиро вважаючи, що він досі їй щось винен.
Після чергової пропажі я вирішила взагалі не пускати її в наш будинок. Серйозно поговоривши з чоловіком, я строго-настрого заборонила йому пускати цю сороку в наш будинок. Хочуть побачитися, для цього є купа інших місць: кафе, її будинок, будинок свекрухи. Нехай йдуть куди завгодно, аби тільки не до нас додому.
Сестра чоловіка дуже на мене образилася на те, що стала персоною нон грата в будинку брата, і вирішила мені відповісти тим же. Для початку, вона налаштувала проти мене свекруху. Буквально через кілька днів мама чоловіка відвідала нас і спробувала з’ясовувати стосунки в некоректній формі.
Я виставила її за поріг і закрила двері. Підвищувати на мене голос в моєму домі я не дозволю. Та й в чому, власне, я не права? В тому, що не дозволила її доньці тягати дрібні речі з моєї квартири. Мені їх не шкода, якби вона попросила, я б сама дала їй їх, але таким чином поводитися я вважаю неприпустимим.
Майже рік ми не спілкувалися, і я була дуже щаслива. Проте бачила, що чоловік сумує за ними, все ж вони йому рідні люди. Тому з часом, забувши образи, ми почали знову відновлювати спілкування. Сестра чоловіка народила дитину і запропонувала моєму чоловікові стати хресним батьком. Ніби справа благородна, але це виявилося черговим стратегічним ходом зовиці.
Тепер вона нічого не бере, коли приходить до нас в гості. Але вона відкрито оголошує, що мій чоловік має купити їй чи її дитині, мовляв, хресний тато зобов’язаний. Її бажання переходять всякі розумні межі. Спочатку вона попросила купити коляску, і не будь-яку, а вибрала хорошу, за 15 тисяч гривень.
Хоч мені це і не сподобалося, я вирішила дозволити чоловікові купити цей дорогий, як для нашої сім’ї, подарунок, як одноразову допомогу. Але потім була колиска, одяг, іграшки. Цей список ніколи не закінчується. Нашому синові вже 9 років, але це не означає, що йому нічого не потрібно. Гроші, які чоловік витрачає на племінника, він міг би витрачати на власного сина.
Що мені робити? Як це припинити?
Фото ілюстративне.
