В той вечір в хаті Олени було темно, тому Василь захвилювався і вирішив перевірити, чи не трапилося чогось. Зайшов, двері були відчинені, Олена лежала на дивані. Вона занедужала і вже кілька днів навіть не могла підвестися на ноги.
Василь відразу зателефонував місцевому лікарю, а поки той їхав, не переставав себе картати, чого швидше не зайшов, адже бачив, що у вікнах сусідки було темно і вчора, і позавчора. Але заспокоював себе, що Олена могла в місто до доньки поїхати, хто ж знав що тут така справа.
Олену відразу забрали в стаціонар, а Василь знайшов номер її доньки і вирішив зателефонувати. Але ніхто не брав слухавку. Передзвонила Людмила аж під вечір, коли почула, що мама в лікарні, сказала, що не зможе приїхати, бо вони з чоловіком і дітьми зараз відпочивають на гірськолижному курорті.
Чекати Василь не став, дістав із свого сховку гроші і поїхав в місто, куди відвезли Олену. Вже за тиждень жінка стала себе почувати значно краще. Василь весь цей час від неї не відходив.
Усі подумали, що це чоловік так турбується про свою дружину і були дуже здивовані, коли почули, що він допомагає просто, по-сусідськи.
Хоча, може і не просто. Василь вже років 20 як вдівець, його єдиний син давно одружений і живе за кордоном. Олена теж багато років жила одна, сама виховувала дочку, бо чоловік пішов від неї, як дитина лише народилася. Василь запропонував Олені одружитися і жити разом, але та все відмовлялася, хвилювалася, що люди скажуть.
Та найбільше проти цього шлюбу була її дочка, вона вважала, що мамі цього не треба і тепер Олена має жити заради неї і онуків. 15 років жінка працювала в Греції, купила Людмилі квартиру. А нещодавно повернулася, бо здоров’я стало підводити. Сподівалася, що донька підтримає і допоможе, але у Людмили своє життя.
Після лікарні готуватися до свят Олена не могла, Василь забрав її до себе. Сказав, що тепер її не залишить, а коли вона стане себе краще почувати, вони розпишуться.
Людмила приїхала до мами, коли почула, що та заміж зібралася. Пробувала відговорити її від цього, мовляв, навіщо їй це на старості. Але Василь вказав Людмилі на двері, сказав, що тепер сам дбатиме про Олену сам, скільки їм дозволить Господь.
Спеціально для Українці Сьогодні.
Фото ілюстративне.
Популярні статті
- На саме Різдво я мала одного дивного гостя, ніколи б не подумала, що ще колись побачу його, а він взяв, і сам прийшов. Це був мій колишній чоловік Степан, він постарів за всі ці роки, але я відразу його впізнала. Виявилося, що сімейне життя на чужині у нього не склалося, дружина все майно забрала собі, залишивши його без нічого. І тут Степан згадав про сина, хтось розповів йому і про мій будинок
- Я вийшла заміж доволі пізно, аж в 36 років, і тепер вже сумніваюся, чи правильно я зробила. Всі важливі рішення чоловік приймає разом з своє мамою, моєї думки ніхто не питає, а мені все це не подобається, не про таке сімейне життя я мріяла
- На Йордан, 19 січня, я сама сиділа вдома, бо донька з зятем кудись пішли в гості, а про мій день народження вони забули. Але ввечері приїхав мій син, з дружиною та онуками, щоб мене привітати з ювілеєм. Він побачив, що я засмучена, і відразу зрозумів в чому справа. Іван не ображається, що за 11 років, поки я була на заробітках, я все доньці висилала. Син пропонує мені до нього переїхати, щоб не бути тут зайвою
- Коли мами не стало, татові було всього 55 років. Він сумував за нею, нічого не хотів робити, обійстя заросло бур’янами. А потім до нього стала ходити сусідка, тітка Тамара підмовляла батька, щоб він перебрався до неї. Тато мене не слухав, а зробив, як сказала вона
- У нас з чоловіком виникли фінансові труднощі, нам були потрібні кошти. У мого брата гроші були, і ми з чоловіком пішли до нього в надії, що він нам позичить необхідну суму, але брат відмовив. Він сказав, що мені одній віддав би ці гроші навіть просто так, але Валерію він навіть в борг їх не дасть. Тоді я взяла кредит, і тепер я про це дуже шкодую