fbpx
Життєві історії
Логіка свекрухи була проста: якщо будинок знаходиться на земельній ділянці, яка належить їхній родині, то і будинок, який ми збудували, теж має належати їхній сім’ї. Одним словом, надумала свекруха мене викреслити, а мої батьки вклали в це будівництво чимало грошей

На наше весілля мої батьки подарували нам однокімнатну квартиру в місті. Квартира маленька, в старому панельному будинку, але і на тому спасибі.

Але ми з чоловіком відразу почали шукати варіанти, як нам покращити свої житлові умови, адже у нас народилася дитина, і в однокімнатній квартирі місця було мало.

Тут підключилися батьки мого чоловіка. Свекри жили за містом у власному будинку. В пориві щедрості вони відписали земельну ділянку, яка знаходилася поруч з їхнім будинком, на мого чоловіка. І самі запропонували нам там будувати будинок, обіцяли, що допоможуть чим зможуть.

Моїм батькам ця ідея теж сподобалася, вони взялися нам допомагати. Квартиру ми продали, гроші вклали у будівництво, а поки будувалися, то жили у свекрів.

Щоб ми швидше могли переселитися, мої батьки віддавали нам майже всю свою зарплату, собі залишали мізер на основні витрати, і так тривало майже три роки.

Чоловік мій теж непогано заробляв, він влаштувався далекобійником. А я сиділа в декреті з нашою дитиною.

Нарешті будинок був готовий, залишилося лише докупити деякі меблі, і можна було переїжджати.

І тут свекруха раптово подумала, що це несправедливо, що будинок належатиме нам обом з чоловіком.

Логіка її була проста: якщо будинок знаходиться на земельній ділянці, яка належить їхній родині, то і будинок, який ми збудували, теж має належати їхній сім’ї.

Одним словом, надумала свекруха мене викреслити. Ось нормально, так? Ми, значить, тут, всі гроші в будівництво вкладаємо, мої батьки допомагають, а потім виходить, що я тут ні до чого.

Нещодавно я почула випадково уривок розмови свекрухи з моїм чоловіком:

– Мамо, перестань!

– Ну, синку, як ти не зрозумієш?

Тут я вийшла і розмова перервалася. Пізніше я чоловіка запитала: про що йшлося? Він і розповів, що у мами ідея:

– Напиши, синку, заповіт, а то в тебе робота така, не дай то Бог що, будинок же з сім’ї піде.

Ось так. Будинок піде із сім’ї. А дружина та діти хто? Не сім’я чи що?

Мама ніяк не заспокоїться. Розмови ці потім знову виникли і велися вже просто при мені.

– Ти тут ні до чого, – каже мені свекруха. – Ти ж не працювала, вдома сиділа, син сам все зробив.

Ні те, що будинок допомагали будувати мої батьки, ні те, що я його законна дружина, до уваги не бралося. Свекруха твердо вирішила, що цей будинок має належати їхній сім’ї.

А я не можу зрозуміти, навіщо їй це. У неї є дочка, але вона житлом забезпечена, має двокімнатну квартиру. У самих будинок добрий, сад, город.

Навіщо їй здався наш будинок? Не розумію, за що саме так хвилюється свекруха.

Фото ілюстративне.

Спеціально для Українці Сьогодні.

You cannot copy content of this page