– На мою думку, зять наш дуже добре влаштувався! – розповідає 56-річна Лілія Романівна. – На дачу приїжджає, як на курорт, от просто, як гна відпочинок якийсь. Як пан на фазенду. А нас тут, зрозуміло, стільки багато роботи, що кінця й краю немає їй. Ми з чоловіком вдвох не розгинається днями, з ранку до вечора працюємо щодня, то копаємо, то відра носимо, ходимо серед грядок, незважаючи на вік, а він – здоровий молодий чоловік – сидить собі просто в садочку, спокійнісінько собі на сонечку гріється. Це взагалі, як називається?
Дочка Лілії Романівни, Валентина, заміж вийшла 4 роки тому. Живуть вони з чоловіком Дмитром добре і дружно, виховують уже двох малюків – молодшому немає і року, старшому – вже три з половиною, ще малі діти.
Чоловік у Валентини відповідальний і старанний, працює, утримує сім’ю.
Відразу після весілля Валентина з Дмитром взяли невеличку за площею квартиру в кредит, і зараз платять кредит. Про те, що скоро вони цей кредит виплатять, і не мріють.
У планах через пару років, коли Валентина зможе хоч якось підробляти, вони планують розширюватися, і звичайно, знову братимуть кредит.
Важко, але що робити – жити вчотирьох на двадцяти восьми квадратних метрах ще важче, з маленькими дітьми їм дуже непросто.
– Влітку вдома в них і зовсім непросто! – розповідає Лілія Романівна. – 14 поверх у них, сонце дуже гріє у вікна. Кондиціонер через дітей не встановлюють, адже там теж дуже холодне повітря. Народу багато в квартирі, тісно, дихати нічим.
– Влітку гуляти можна!
– Легко сказати! У двір на майданчик вийти з двома такими малюками – взагалі, ціла справа. Старший біжить вперед, Валентина з коляскою – за ним, молодший плаче, в колясці сидіти не хоче. Загалом, умовили ми з батьком Валентину це літо пожити з нами на дачі! Тут добре, спокійно, чималенький будинок, поруч річка. Свіже повітря, зелень своя з грядки, ми поруч, з усім допомогти зможемо, в разі потреби. Умови куди краще, ніж просто сидіти в місті.
Дмитро таку ідею своєї тещі в принципі підтримав – звичайно, дітям на дачі влітку набагато краще, ніж в столичній жаркій маленькій квартирі.
Домовилися, що чоловік Валентини приїжджатиме до сім’ї щосуботи – привозити усі необхідні продукти на всіх, підгузники і все, що необхідно для стількох людей в селі. Ночувати в вихідні буде на дачі. А в неділю з ранку, поки дорога вільна, буде їхати в місто.
І все начебто добре: малюки впродовж дня проводять на свіжому повітрі і вже навіть встигли засмагнути на сонці, батьки Валентини нарешті можуть необмежено спілкуватися з онуками, Дмитро приїжджає з міста по суботах з повним багажником харчів і маленькими подарунками всім. Негаразди лише в одному: Лілія Романівна ображається на зятя за те, що він абсолютно не хоче допомагати на дачі.
– Це не моє! – мало не з перших днів категорично заявив зять. – Я людина винятково міська. Возитися з грядками не вмію і не люблю, та й взагалі немає мені часу для городу.
До того ж на дачу Дмитро приїжджає втомленим після цілого тижня, який проводить на роботі, потім бігає по магазинах, і, нарешті, довго їде важкою дорогою за кермом по пробкам. Йому хочеться поспілкуватися з дружиною і дітьми, а зовсім не копати чи полоти город, носити відра, будувати теплицю, або косити газон.
– Просто ідилія! – думає Лілія Романівна. – Молодий здоровий чоловік на травичці простирадло розстелив і лежить відпочиває, а дві вже немолоді людини з лопатами на грядках працюють з ранку до вечора. Я йому кажу – це для твоїх же дітей! Ми заради них тут з батьком стараємося. Заради твоєї сім’ї!
Лілія Романівна вже кілька разів говорила зятю, що їй не подобається така її поведінка вже кілька разів говорила про це своїй дочці – Дмитро, мовляв, невдячна людина зовсім, а Валентина, мовляв, повністю з ним погоджується: ніколи й зауваження йому не зробить, що так взагалі не робиться. 60-річний батько бере лопату і працює на сонці, а зять, бач, міська людина, допомогти йому корона, мабуть, заважає.
Валентина не любить непорозуміння і взагалі відчуває себе недобре – хоч збирайся і їдь з дітьми назад в місто. Але батьки про це і чути не хочуть. Жити з дітьми в квартирі влітку, коли є така гарна дача, просто нерозумно.
А може, зять дійсно неправий: теща з тестем допомагають йому з дітьми, і він в такій ситуації теж повинен «відпрацьовувати»? Батькам теж непросто: виділили їм найкраще місце в будинку, взяли дочку з двома малюками, всіляко їй допомагають, напевно всупереч своїм комфортом і спокою.
І зять міг би хоч трішки допомогти, якщо пару годин попрацював би на дачі, то вже й не дуже б він і втомився. Зрештою, кращий відпочинок – це зміна діяльності. Робота у нього сидяча, так що фізична праця на городі тільки на користь йому буде.
Чи, можливо, й дійсно Дмитро нікому нічого не зобов’язаний, він і так робить для сім’ї багато: один утримує всіх, та ще платить кредит? У свої вихідні має право лежати та відпочивати на сонечку. А те, що батьки допомагають самі – ну так це їхня рідна дочка і внуки.
Передрук без гіперпосилання на Ukrainians.Today суворо заборонений!
Фото ілюстративне – obyava.
