Чия хата…
В Італію Ганна поїхала не від доброго життя. Гроші жінка справно відсилала доньці і матері. Додому приїжджала рідко, економила час і кошти. Щовечора говорила з донькою по телефону, щоб бути в курсі усіх справ.
Але сьогодні Ганна не могла повірити у те, що чітко чула на іншому кінці зв’язку. Дочка сказала, що, тітка Леся, мамина сестра, заявилася до них додому і змусила бабусю переписати будинок на неї.
Мовляв, мамо, вам догляд потрібний, а Ганна чужих там доглядає, коли її рідна мама бiдує.
Ганна і справді уже 10 років працює в Італії, коли їхала, мама ще здоровою була, сама собі раду давала, ще й з дітьми залишилася. Іванці вже тоді 15 було, Максимові 13.
Леся ж, старша сестра Ганни, давно пішла з дому в невістки в сусіднє село. Мала жаль на душі, що йде з дому без нічого, а все молодшій Ганні залишається.
А що там залишається? Стара дідівська хата. От і вирішила Ганна, коли діти трохи підросли, поїхати на заробітки. Всі жінки їхали в Італію, то й вона туди подалася.
За 10 років заробила на однокімнатну квартиру для дочки, яку заміж 2 роки тому видала. А решту грошей мамі висилала, хату і подвір’я облаштувала до ладу.
Думала, що після повернення буде там віку доживати з мамою, скільки їм Бог відміряв. А тут, в Італії, ще б трошки заробити, щоб синові допомогти, він у неї народився трохи хворим, то й тяжко буде хлопцеві заробити собі на житло.
Іванка каже, що тітка зробила все настільки швидко, що й сама бабуся не зрозуміла, що сталося. Та документи на будинок вже в тітки, тепер вона власниця.
Її чоловіка, Василя, нещодавно не стало, а з свекрухою тітка на чужому обійсті так і не зжилася. Це була ідеальна нагода для неї повернутися додому.
Ганна поклала слухавку, і зрозуміла, що Італія надовго ще стане її домом, поки вона собі на житло заробить. А що, їй тільки 55. А сестра, Бог їй суддя.
-Все буде добре, донечко, – сказала Ганна і поклала слухавку. Тепер у неї знову багато роботи, і додому вона повернеться не скоро.
Автор Олеся Біла
Фото ілюстративне, з вільних джерел.
