Ми з моїм братом Ігорем жили в двокімнатній квартирі, яка залишилася нам від батьків.
Мені було 28 років, а брату виповнилося 32. Ми вирішили, що поки не маємо власних сімей, будемо жити разом, а там побачимо.
Ігор міркував, що він чоловік, що він старший, а мама просила його подбати про мене.
Я готувала та прибирала, брат намагався мені допомогти, продукти купували разом, по черзі – то він, то я.
Але все змінилося, коли брат вирішив одружитися і привів до нас свою майбутню дружину.
Ігор сподівався, що ми всі зможемо без проблем поміститися, і що не маловажно, жити дружно.
Дівчину звали Марина, вона спочатку намагалася бути люб’язною, і мені навіть сподобалася.
Ми стали жити утрьох. І тут почалися перші разючі зміни – Марина вирішила відразу встановлювати свої порядки, і все, що вона робила, мені зовсім не подобалося.
Раптом нізвідки з’явилася ще і мама невістки, яка теж стала командувати наче вона у себе вдома.
Перше, що вона зробила, це привезла новий холодильник для молодят, а мене попросила свій забрати до себе в кімнату.
Я не уявляла, як це жити з холодильником в кімнаті, бо звикла, що він має стояти на кухні.
Брат повернувся з роботи, тільки знизав плечима: нехай буде так, раз дружина хоче. Він сам перетягнув старий холодильник до моєї маленької кімнати.
Готувати мені стало дуже незручно: носити продукти зі спальні на кухню та назад. Але на цьому Марина не зупинилась.
Потім вона стала забороняти мені заходити на кухню, коли вона там знаходилася.
Я вже з цим миритися не стала, почалися сварки, з кожним днем ставало все гірше.
Довго не думаючи, я висловила все братові, нагадала, що це і моя квартира також.
Ігор послухав нас, спробував щось примирливе сказати, поросив Марину, щоб вона не діставала мене.
Тоді Марина почала наполягати на тому, що нам треба роз’їхатися.
Вона почала вмовляти брата купити квартиру в кредит, щоб жити окремо від мене.
Це були найрозумніші її слова.
Проблема в тому, що Марина не працювала, а грошей на перший внесок у брата не було відкладено.
Тому брат запропонував мені викупити його частину.
Я почала готуватися взяти кредит, щоб розплатитися з братом та Мариною.
Через кілька днів мені назвали суму, яку я маю заплатити.
Вона була в два рази вище ринкової ціни частки брата.
Звичайно, я відмовилася, мені б такий кредит ніхто не схвалив.
Тоді я запропонувала продати нашу квартиру і поділити гроші навпіл.
Марині, звичайно, це не сподобалося, але довелося погодитись.
Я з’їхала до подруги, а брат із дружиною пішли жити до її матері.
Після продажу житла я купила собі малесеньку однокімнатну квартиру і припинила спілкуватися з братом.
Він прийшов за пів року. З претензіями, що йому нема де жити.
Виявилося, що батьки дружини умовили його вкласти гроші у будівництво їхнього будинку за містом.
За це вони пообіцяли брату з дружиною віддати свою квартиру, коли вони переїдуть в новий будинок.
Брат і розтанув, віддав гроші. А тепер його виставили.
Брат сказав, що хоче поки що пожити в мене.
Але я йому відмовила, тому що саме на це він заслужив. Тепер я навіть не знаю, де він, і що з ним.
Іноді я думаю, чи правильно я поступила, адже це мій рідний брат?
Спеціально для Українці Сьогодні.
Фото ілюстративне.