fbpx
Breaking News
Через 6 років мені пoдзвонив незнaйомий номер. Це була Віка. Попpосила зустpітися. Вона нe була вже тією стpункою кpасунею, яка забpала від мене наpеченого. Те, що вона мені рoзповіла, шoкувало мене
Цi пари знаків Зодіаку нiкoли щacливими у шлюбі не бyдуть! Ні грошей, ні кoхaння, ні достатку! Нeщaсні батьки – нeщaсні діти!
Люська дaвно кuнула оком на пpистойного мyжика біля їхнього дворового магазинчика, тому дyже швидко замaнила його до сeбе. У тoй вечiр Костя поспaв зовсім недoвго. Прoходячи повз вiтальню, почув пpиглушені гoлоси. “О, у нас гoсті!” – пpомайнула в голові дyмка, і він вiдкрив двері. Те, щo там пoбачив, шoкувало його і на мить вiдібрало мoву. На дuвані сидів його сuн, його Сашко і гoйдав на кoлінах Люську
Наталя не кpивила дyшею – у Толику її найперше цiкавили грoші. Кoли Саша запuтав її, звiдки у неї нoві пpикраси – так і відпoвіла: “Кoханець подaрував, ти ж нe мoжеш!”. Чoловік пiшов. Кoли зустріла його через кілька років – oніміла: перед нею стояв її чоловік Саша. Вишyканий костюм, зoлоті запонки на рукавах, в руках – дорога мобілка
Дyже Cильна Молитва до святої Марти, яky вapто читати дев’ять вівторків. Ця Молитва нeймoвіpна, кoли пройдуть дев’ять вівторків, кoжeн одepжить тe, щo просив. Пoчнyть відбyвaтися речі, про які нaвiть не мpiяли. Жuття може змiнитися нaзaвжди
Життєві історії
– Краще б ти не пускав свою Олену в місто. Тут би знайшла нормального мужика. – Ех, – важко зітхав Михайлович

Переїхало до нас в село сімейство: батько, мати і троє синів. Самі були з міста, незвичні до сільського життя. Але аж надто кортіло швидше адаптуватися. Ось і вирішили почати з головного: купити корову. За матеріалами

Але корова ж повинна десь жити! Ось і вирішили добрі господарі для своєї майбутньої вихованки побудувати справжній палац.

Купили в сільській адміністрації колоди, але вирішили заощадити на доставці.

– Що ми самі не впораємося? – обурювався глава сімейства, коли йому пропонували взяти машину. – Чотири здорових мужика. Так у нас кожен палець, як у інших кулак.

І ось з того дня ми щоранку спостерігали чудову картину. По селу йшла процесія. Першим йшов батько. Він примудрявся пронести колоду метрів сто, потім кидав її на землю, сідав зверху і голосно лaявся. Та так, що жінки дітей додому забирали. Дітей вистачало тільки метрів на двадцять.

– Ой не можу!

– Ой зараз пoмpу!

– Треба їм одружитися терміново, – жартувала Катя, продавщиця з місцевого сільгоспу. – Тільки панянок таких вибрати, щоб і коня на скаку, і в хату палаючу. Інакше пропадуть малюки.

Вже все село розважалася. Не гірше кіно.

А тут до Михайловича, сусіда мого, з міста зять приїхав. Модний дуже. І противний, як огірки мариновані в шоколаді. Михайлович, як міг намагався пожартувати над ним. Тільки не дуже виходило. Затьок виявився зовсім не для сільських реалій. Навіть мова у нього була геть не така як нас.

Читайте також:МАРИНОВАНА ЦВІТНА КАПУСТА ЗА МОЇМ РЕЦЕПТОМ МАЄ НЕЙМОВІРНИЙ СМАК. ГОТУВАТИ ЇЇ ДУЖЕ ЛЕГКО. ТАКА ЗAКYСКА ВІДМІННО ПІДХОДИТЬ ЯК НА СВЯТКОВИЙ СТІЛ, ТАК І НА КОЖЕН ДЕНЬ

Всі руки в картинках, бороду щоранку укладає, кiльце в носі носить. Коротше, сільські мужики дуже співчували Михайловичу. Говорили:

– Краще б ти не пускав свою Олену в місто. Тут би знайшла нормального мужика.

– Ех, – важко зітхав Михалич.

Але він бачив, що зять любить Оленку. Він навіть знав, що по-своєму той дуже хороший. Тільки дратує, зараза, прямо до нестями.

І ось виходить зять рано-вранці на вулицю. Півні розбудили, так-то він не звик так рано з ліжка злазити. І ось бачить процесію: батько, сини і колоди. При цьому відчуття таке, що колоди вже самі по собі. Йдуть, навіть радяться про щось.
Зять очі круглі зробив:

– А що тут відбувається?

– А ти не знав, синку? – здивувався Михалич.

– Сектанти до нас з самого Києва їдуть. Кажуть, місце тут хороше. Дуже підходить для людських жeртвoприношeнь. Так вони колоди тягають, ешафот будуватимуть. А потім виберуть когось із приїжджих. Місцевих чіпати боятися, їх місця ці зберігають.
Коротше кажучи, в той же день зятьок в місто почав збиратися. До вечора вже й слід прохолов.

Related Post