fbpx
Життєві історії
– Краще б ти не пускав свою Олену в місто. Тут би знайшла нормального мужика. – Ех, – важко зітхав Михайлович

Переїхало до нас в село сімейство: батько, мати і троє синів. Самі були з міста, незвичні до сільського життя. Але аж надто кортіло швидше адаптуватися. Ось і вирішили почати з головного: купити корову. За матеріалами

Але корова ж повинна десь жити! Ось і вирішили добрі господарі для своєї майбутньої вихованки побудувати справжній палац.

Купили в сільській адміністрації колоди, але вирішили заощадити на доставці.

– Що ми самі не впораємося? – обурювався глава сімейства, коли йому пропонували взяти машину. – Чотири здорових мужика. Так у нас кожен палець, як у інших кулак.

І ось з того дня ми щоранку спостерігали чудову картину. По селу йшла процесія. Першим йшов батько. Він примудрявся пронести колоду метрів сто, потім кидав її на землю, сідав зверху і голосно лaявся. Та так, що жінки дітей додому забирали. Дітей вистачало тільки метрів на двадцять.

– Ой не можу!

– Ой зараз пoмpу!

– Треба їм одружитися терміново, – жартувала Катя, продавщиця з місцевого сільгоспу. – Тільки панянок таких вибрати, щоб і коня на скаку, і в хату палаючу. Інакше пропадуть малюки.

Вже все село розважалася. Не гірше кіно.

А тут до Михайловича, сусіда мого, з міста зять приїхав. Модний дуже. І противний, як огірки мариновані в шоколаді. Михайлович, як міг намагався пожартувати над ним. Тільки не дуже виходило. Затьок виявився зовсім не для сільських реалій. Навіть мова у нього була геть не така як нас.

Читайте також:МАРИНОВАНА ЦВІТНА КАПУСТА ЗА МОЇМ РЕЦЕПТОМ МАЄ НЕЙМОВІРНИЙ СМАК. ГОТУВАТИ ЇЇ ДУЖЕ ЛЕГКО. ТАКА ЗAКYСКА ВІДМІННО ПІДХОДИТЬ ЯК НА СВЯТКОВИЙ СТІЛ, ТАК І НА КОЖЕН ДЕНЬ

Всі руки в картинках, бороду щоранку укладає, кiльце в носі носить. Коротше, сільські мужики дуже співчували Михайловичу. Говорили:

– Краще б ти не пускав свою Олену в місто. Тут би знайшла нормального мужика.

– Ех, – важко зітхав Михалич.

Але він бачив, що зять любить Оленку. Він навіть знав, що по-своєму той дуже хороший. Тільки дратує, зараза, прямо до нестями.

І ось виходить зять рано-вранці на вулицю. Півні розбудили, так-то він не звик так рано з ліжка злазити. І ось бачить процесію: батько, сини і колоди. При цьому відчуття таке, що колоди вже самі по собі. Йдуть, навіть радяться про щось.
Зять очі круглі зробив:

– А що тут відбувається?

– А ти не знав, синку? – здивувався Михалич.

– Сектанти до нас з самого Києва їдуть. Кажуть, місце тут хороше. Дуже підходить для людських жeртвoприношeнь. Так вони колоди тягають, ешафот будуватимуть. А потім виберуть когось із приїжджих. Місцевих чіпати боятися, їх місця ці зберігають.
Коротше кажучи, в той же день зятьок в місто почав збиратися. До вечора вже й слід прохолов.

Related Post

facebook