fbpx
Життєві історії
Коли зять залишив мою доньку, то він свої речі не забирав, а йшов так, як ніби розраховував, що вона покличе його назад і він повернеться. Марина тоді вперше пробачила свого чоловіка, я сама її попросила про це. Коли Павло залишив мою доньку вдруге, я сама знайшла його і просила, щоб він повернувся в сім’ю. Павло прийшов додому. А нещодавно ми були на день народженні, донька сіла біля мене і пошепки сказала, що її чоловік знову збирає речі, він налаштований дуже серйозно

Коли моя донька Марина, познайомила мене з моїм майбутнім зятем, я була не в захваті від нього, чесно кажучи. Звали його Павлом.

На перший погляд він хлопець здався непоганою людиною. Він поводився скромно, чемно і навіть подарував мені гарний букет квітів. Але мене важко обвести навколо пальця, я вже людина у віці тим більше такими дешевими вчинками, я людей бачу наскрізь.

Мій майбутній зять здався мені надто хорошим, як на мене. Таких ідеальних чоловіків не буває – подумала я ще тоді відразу.

Минуло пару місяців і Марина мені заявила, що виходить за Павла свого заміж. Я прекрасно бачила, як моїй дитині добре з цією людиною, тому і закрила очі на свої забобони та погляди, адже не мені з ним жити, а якщо донька щаслива з цим чоловіком, то так тому і бути.

Ми відгуляли розкішне весілля і допомогли дітям купити власну квартиру.

Але вже через пів року новоспечений чоловік показав себе справжнього. Він заявив, що йде до іншої жінки і йому набридло жити з дружиною, яка влазить в його особистий простір. Але речі забирати не став, як ніби розраховував на своє повернення.

Як зараз пам’ятаю ті зовсім непрості дні, коли я цілодобово була біля своєї доньки і намагалася хоч якось її заспокоїти і підтримати у такий непростий період в її житті. Вона закинула всі свої справи і цілими днями лежала в ліжку, їй все було не в радість.

Минув тиждень і Марина почала хоч іноді посміхатися. Я завела розмову про можливе розлучення. Але дочка була категорично проти такого рішення, вона навіть думати про це не хотіла. Мені в голову не приходило, чому вона не хоче розлучатися з чоловіком який її зрадив. Але незабаром до мене дійшло – я скоро стану бабусею, адже марина чекає дитятко.

Та й вона пізніше зізналася мені про це. Я порадила їй розповісти все своєму чоловікові, адже він має знати про це. Вона зателефонувала Павлові, а він зрадів і ввечері стояв на порозі квартири і просив вибачення у дружини.

Я вважаю, що дитина повинна рости в повноцінній сім’ї, тому наполягла на їх примиренні, адже по-іншому не можна. Вони теж були не проти зберегти сім’ю, здавалося, що всі знайшли спільну мову.

Якось дуже швидко все вляглося і забулося. Уже влітку в мене з’явився чудовий онук. Молода сім’я почала щосили займатися його вихованням, все йшло до того, що справи в сім’ї моєї доньки налагоджуються.

Коли я приходила до них в гості, то просто не впізнавала зятя. Він став турботливим батьком. Постійно бігав за малюком, читав йому казки, співав пісні. Вони часто гуляли вдвох на вулиці, поки дочка займалася хатніми справами. Я трохи заспокоїлася, але все-таки була на поготові. І виявилося, що не дарма.

Награвшись пару років з сином, зять знову взявся за свої старі і вирішив піти з дому. На цей раз йому набридли сімейні турботи. Йому постійно треба було кудись бігти, щось робити, але тільки не сидіти вдома. А в нормальній сім’ї по іншому не можна. Цього разу він навіть забрав половину своїх речей. Раніше такого не було, тому дочка серйозно була стурбована і зателефонувала мені. Приїхавши, я почала її знову заспокоювати, пояснювати, що так у сім’ях буває і немає в тому її вини, що її чоловік так легко може відмовитися від сім’ї.

Марина сподівалася і вірила, що Павло скоро повернеться до своєї сім’ї. Але коли пройшов тиждень і він приїхав за рештою речей, вона зневірилась, адже розуміла, що чоловік може вже зовсім не повернутися до неї. Поки донька моя заспокоювалася і звикала до тієї думки, що вона може залишитися одна, я даремно часу не втрачала.

Використовуючи свої зв’язки, я знайшла зятя і влаштувала йому розбір польотів. Я стала йому говорити, що або він повертається в сім’ю, або буде платити великі аліменти на дитину. Тому він вирішив повернутися до дружини та свого сина.

Дочка моя звичайно пробачила свого чоловіка і прийняла назад його в сім’ю. Мені було непросто дивитися, що вона живе з такою людиною, яка зовсім не цінує її і не дорожить нею, але що поробиш.

І ось днями, коли ми відзначали день народження мого маленького онука, Марина сіла поруч зі смною і сказала пошепки, що напевно Павло скоро знову піде з сім’ї.

Невже мій зять знову хоче піти від дружини і дитини. Чого йому ще не вистачає? У Павла є все: будинок, машина, хороша робота, прекрасна дитина, красуня-дружина. Весь вечір я сиділа і скоса позирала на зятя. Два рази він йшов з сім’ї і два рази дочка його прощала і брала додому.

Будь-яка інша жінка вже б забулася про такого чоловіка і справлялася б сама, або й взагалі, знайшла б іншого і вийшла заміж, вона мала б шанс на щасливе сімейне життя. А тут за ним бігають, як за королем, пробачають всі його походи та інше.

Можливо, нехай чоловік моєї доньки іде куди хоче, а вона знайде іншого, нормального, який стане хорошим чоловіком і батьком для її дитини. Цей бігає туди-сюди на втіху. А Марина ще молода і може влаштувати своє особисте життя. Тільки онука шкода, адже він дуже любить тата. Іноді дуже шкодую, що повертала свого зятя в сім’ю. Якби я не вмішувалася в сімейне життя своєї доньки, вона б вже давно забула про того павла і вже б досі вийшла заміж вдруге.

Передрук без гіперпосилання на Ukrainians.Today суворо заборонений!

Фото ілюстративне – pixabay.

You cannot copy content of this page