Мама і сестра мого чоловіка постійно вважали, що він зобов’язаний їм допомагати. Мій чоловік був «дійною коровою» для своїх лінивих родичок. За квартиру заплатити, продукти купити, одяг придбати, цілими днями вони тільки те й робили, що дзвонили і казали, що їм треба.

Подібні витрати не були критичними для нашої сім’ї, поки у чоловіка була хороша робота з пристойною зарплатою. Коли чоловіка скоротили, я була в другому декреті. Пошуки нової роботи у чоловіка затягнулися на довгий термін.

Коли я зрозуміла, що від сидіння вдома на дивані гроші точно не з’являться, я залишила чоловіка вдома з дітьми, а сама вийшла на роботу. Не встигла я відпрацювати тиждень, як свекруха з донькою стали надзвонювати мені зі своїми фінансовими проханнями. До їх великого розчарування, я – не мій чоловік, тому я без зайвих вагань їм відмовила, і порадила влаштуватися на роботу.

Увечері, коли я повернулася з роботи, вдома мене чекало поповнення сімейства: свекруха і сестра чоловіка переїхали до нас, здавши свою квартиру. Мене, звичайно, попередити вони не вважали за потрібне.

Чоловік з порога почав мене заспокоювати, що його родички до нас ненадовго. – У них важка ситуація. Ми ж не можемо їх залишити, – спробував вблагати мене чоловік.

Я зайшла на кухню, мене там чекав ще один сюрприз: порожні каструлі, гора немитого посуду, що не витертий стіл і діти, перемазані шоколадом. Я навіть не стала розбиратися, хто дав шоколад дитині, під роздачу потрапили всі. Сестра чоловіка вирушила мити посуд, а свекруха – чистити картоплю. Я не наймалася годувати ще й цих ледарів. Раз свекруха зібралася жити в моєму будинку – нехай відпрацьовує.

З’їжджати вони не поспішали, грошей за оренду їхньої квартири їм вистачало не надовго, і вони знову спробували просити їх у мене. Я бачила, що чоловікові не подобається, що я відмовляю його родичкам.

Настав мій день народження. Свекруха ледве процідила привітання, а її дочка взагалі мене проігнорувала. Чоловік в цей день мене не привітав, натомість вирішив, що це найкращий час для з’ясування стосунків. Він мені поставив умову – або я приймаю його маму і сестру і радо допомагаю їм, або він піде від мене.

Я сказала, що ніколи не погоджуся просто так годувати цих двох ледарок, і щоб не псувати собі свято, я з дітьми поїхала святкувати до моїх батьків. А коли повернулася, в моїй квартирі вже нікого не було. Чоловік не посоромився забрати з собою багато речей з нашої квартири, думаю, це його мама йому так порадила.

Відтоді пройшло кілька років. Я одна виховую двох дітей, благо хоч квартира є у власності. Ні аліментів, ні іншої допомоги я не отримую. А колишній чоловік так і живе з своєю матусею і сестрою. Правда, вони відразу відправили його на роботу, треба ж, щоб хоч хтось заробляв гроші і їх утримував.

Фото ілюстративне – vsempodarki.