Моя історія про те, що якщо чоловік вирішив піти з сім’ї, то навряд чи його можна чимось переконати не робити цього.
Ми з чоловіком одружилися доволі молодими, свого першого сина я народила в 19 років. Чоловік був старший за мене на 4 роки. Ми любили один одного, хоча і жили скромно.
Через 4 роки народився другий син. Хлопчик народився не зовсім здоровий і потребував багато догляду і часу. Чоловік весь час допомагав і підтримував як міг.
Разом ми справилися з усіма труднощами, наш старший син вже закінчує школу. Молодшому синові 13 років.
Тільки ось з чоловіком стосунки останнім часом стали більше нагадувати дружні.
Мені іноді здавалося, що почуття у чоловіка до мене згасли. Я навіть питала його про це, але чоловік казав, щоб я не вигадувала собі нічого такого.
І тут я дізналася що знову в очікуванні. З одного боку я була рада. «Раптом народитися дочка, ми з чоловіком будемо ближчими, цей малюк допоможе зміцнити наш шлюб,» – думала я.
А потім повідомила чоловіку радісну звістку. Чоловік сприйняв новину з захопленням.
Перший час все було добре, але потім знову стало як раніше. Прохолода в стосунках. Чоловік ходив похмуреним, а потім вирішив зі мною поговорити.
Він зізнався мені, що і сам сподівався, що дитинка народиться і у нас все налагодиться. Але не виходить, бо він мене більше не любить.
– Я йду від тебе. У мене вже давно є інша жінка. Я все не міг визначитися, а тепер я все вирішив. Я хочу жити з нею. Вам буду допомагати грошима, обов’язково, – сказав чоловік.
Повірити у почуте я не могла. Я себе заспокоювала, що це якийсь сон, це все не зі мною, це не правда, що зараз він скаже, що пожартував, і ми знову будемо разом.
– Як ти можеш піти саме зараз? Я не працюю, у мене просто немає коштів на існування. Ти не потягнеш дві сім’ї, – благала я не йти чоловіка.
Але він все вирішив і пішов. Я народила третього хлопчика, хоча так хотіла донечку.
Чоловік дуже скромно допомагав, гроші які він давав, більше були схожі на подачки.
Я думала, що може він одумається і повернеться, і я б прийняла його назад. Так важко мені було.
Але чоловік не повертався, він розписався з тією жінкою і у них народилася донечка.
Я намагаюся жити одна зі своїми синочками. Батьки у неї далеко, допомогти не можуть, а більше у мене нікого і немає.
Я зрозуміла, що в цьому житті доводиться сподіватися тільки на себе. І що якщо чоловік захоче піти, то ніяка дитина його не зупинить.
Спеціально для Українці Сьогодні.
Фото ілюстративне.
