35 років зараз мені. В мене є син якому виповнилося 10 років. Рік тому я розлучилася зі своїм чоловіком, і після цього не можу знайти собі місця, якось це не дає мені спокою. Мені дуже образливо та важко від того всього. Спочатку в нас було все добре, жили ми, як звичайна сім’я, та й не сперечалися, майже, ніколи, але потім все різко змінилося. Коротше кажучи, мій чоловік знайшов іншу, яку потім привів в нашу квартиру, а нас з сином попросив залишити дім. За документами, квартира була мого чоловіка, то ж я нічого не могла зробити. Ми з сином зібрали речі і пішли з дому, орендували житло де й жили. Я ходила на роботу, син до школи.
Те, що відбувалося в мене всередині, я навіть згадувати не хочу. Та хочу подякувати своїй найкращій подрузі і її чоловіку, які мені дуже допомогли. У них в селі є будиночок, це за 30 кілометрів від міста. Якось, дивлячись на мій душевний стан, вони запросили мене на вихідні поїхати з ними. Я погодилась.
У суботу зранку ми поїхали до них в село на шашлики. Але, як потім виявилося не до них, а до їхнього кума Стаса. Чоловік він хороший та гарний, в нього невелике фермерське господарство, великий будинок з озером ну все як у гарного господаря. От тільки у власному житті не склалося, дружина його покинула вже давно, і втекла з іншим за кордон, шукати для себе кращої долі, залишивши його з трирічною донькою, на той момент дівчинці було вже вісім років. Тож моя подруга вирішила таким чином нас познайомити.
Господар постарався на славу – приготував бограч, до речі їла я цю страву вперше, овочі різні прямо з городу, риба на мангалі і шашлик. Не буду втомлювати перерахуванням страв і закусок, їх було дуже багато. Застілля тривало весь день, а він пролетів надто швидко, як одна мить для мене. Настав вечір, ми почали збиратися йти до будинку подруги. Але вона з чоловіком десь поділася і я залишилася з Стасом. Він сказав, що вони вже пішли, а він проведе мене. Ми ще довго з ним сиділи і розмовляли біля вогнища, Стас мені подобався, а головне, з ним мені було так спокійно і затишно як ніколи, я навіть забула про всі свої проблеми, про роки свого нещасливого сімейного життя.
З того часу минуло три роки. Зараз я живу в селі, роботу покинула, так як мушу сидіти з нашою зі Стасом дитиною, яка з’явилась у нас рік тому. Його донька називає мене мамою, а мій син називає Стаса тата.
Передрук без гіперпосилання на Ukrainians.Today суворо заборонений!
Фото ілюстративне – pixabay.
