З чоловіком ми розлучилися 5 років тому. Я сама подала на розлучення, коли дізналася, що він зустрічався з іншою. Я залишилася з двома дітьми.
Стала жити зі своєю бабусею, адже я доглядала за нею, свою квартиру вона віддала мені.
Найприкріше, що коли ми розлучалися, уся родина говорила мені, що б я добре подумала і пробачила свого чоловіка, адже мені вже 40 років, я маю двоє дітей і в моєму віці вже непросто буде вийти заміж і зустріти своє щастя, та й діти у мене є, всі були переконані, що я залишуся одна.
Та час минав, я зустріла Ярослава. Він жив з батьками, жодного разу не був одружений у свої 38 років. Ми стали зустрічатися, він виявився дуже доброю людиною, а потім покликав мене заміж.
Перш ніж погодитися, я йому сказала щиру правду, що діти у мене вже є, мамою ставати я не планую більше, адже маю цих дітей поставити на ноги, адже в разі розлучення, трьох дітей я сама забезпечити не можу. Я пояснила, що добре ставлюся до Ярослава, вірю йому і щиро кохаю, але і перший раз, коли я виходила заміж, ніколи не думала, що згодом залишуся з двома дітьми сама.
Ярослав мене зрозумів, він був вдячний за щирість і ми одружилися.
Ось 4 роки, як ми разом живемо у шлюбі. Мої дітки називають мого чоловіка татом, він для них, як рідна людина, вони ні на крок не відходять від нього. Ярослав теж вважає їх рідними дітьми. В сім’ї у нас радість, взаєморозуміння і достаток, а чоловік дуже щасливий, що тепер має двох діток.
Своєю історією хочу сказати усім, що кожна жінка має знати собі ціну, лише тоді вона буде щасливою і зробить щасливими інших.
Фото ілюстративне.
