fbpx
Життєві історії
Коли я повернулася додому, побачила, що мої знов ноги мокрі. Я ходжу в старих черевиках, але купити нові не можу, так як зараз я в декреті. А потім я побачила довідку чоловіка про його доходи і зрозуміла, що чоловік заробляє значно більше, ніж мені розповідає. Найсумніше, що сам чоловік в цій ситуації винним себе не вважає. Він заробив – він витратив. А те, що я ходжу в дірявих черевиках – виходить, це мої проблеми

– У шлюбі ми з чоловіком сім років, два роки тому дитина народилася, жили, як всі, все добре було – розповідає 30-річна Галина. – Я зараз в декреті, працює один чоловік. Живемо на його гроші. Чесно кажучи, живемо дуже скромно, якщо не сказати бідно. Коли планували дитину, і припустити не могли, що буде криза, і все так подорожчає.

Чоловік ніби старався з усіх сил, все зітхав, що зарплату зовсім не піднімають. Мовляв, і то добре, що компанія поки на плаву тримається, людей не звільняють. А вже про збільшення зарплати й мови немає. Я намагалася не сумувати, ще й його підбадьорювала. Підробляла в інтернеті. Економила. Обносилася вся, аж до того, що в черевиках дірявих ходжу.

Вчора ходила за продуктами, на вулиці дощ періщив, прийшла додому, роззулася, ноги мокрі, і так постійно. Про нові черевики і годі мріяти. Я вже змирилася.

– Ноги мокрі – це погано. Нікуди не годиться, взагалі-то. Так не можна!

– Ну, ще б пак, звичайно. Моя найкраща подруга ось теж сказала, що так не можна. Треба щось придумувати. У вас, каже, якісь гроші на дитину оформлені? А житлова субсидія? А я і не знала про субсидію нічого, подумала – а це вихід! Чоловікові кажу – неси довідку про доходи з роботи. Він якось без ентузіазму так – добре, мовляв, принесу. І почалося – то забув, то не встиг, то бухгалтер у відпустці, то принтер зламався.

Так, я теж розлютилася в кінці кінців. Сказала – або завтра довідку принесеш, або я сама за нею до тебе на роботу прийду. Загалом, приніс він. Я глянула – і обімліла. Зарплата за останні пів року – в два рази більше, ніж він віддавав. Виявляється, їм давно вже зарплату додали, і не раз. А він все ту, першу суму мені приносить, яка ще до народження дитини була. І скаржиться ще на начальство, погане.

– Нічого собі! А що каже про гроші? Куди він їх дівав?

– Частину відкладав на чорний день, частина прогуляв. Ноутбук ось купив дорогий, наприклад. Мені сказав – це робочий, його потрібно буде потім віддати. Намет придбав, спальник, якісь дрібниці для походів. І теж, звичайно, все не його, щось належить Сергію, щось Андрію, йому дали на деякий час. Я ще дивувалася, думаю, дорогі речі, по пів року валяються у нас, чому ж люди не забирають їх відразу. А як довідку побачила, все стало на свої місця. Сказати, що я була ошелешена, це нічого не сказати.

Я дуже засумнівалася в своєму чоловікові. Не знаю, що робити. Думаю вже про розлучення. Дивитися на нього тепер не можу. Може, у нього і сім’я друга десь на стороні? А мені бреше, що Андрієва чи Сергієва (як завжди)… Мені тепер вже здається, що такі грошові підстави – гірше зради. Найсумніше, що чоловік в цій ситуації винним себе не вважає. Він заробив – він витратив… А те, що я ходжу в дірявих черевиках – виходить, це мої проблеми…

Фото ілюстративне – wday.

You cannot copy content of this page