Я працюю директором на фірмі. І так сталося, що я закохався в свою секретарку. Раніше я взагалі її не помічав, так як колектив у нас великий, хоча працює вона в нас більше п’яти років. Звати її Настя. Так як моя попередня секретарка звільнилася, то на її місце поставили Настю. Перший тиждень я до неї ставився байдуже, у нас не було часу навіть познайомитися. Але одного разу я попросив затриматися її після роботи, потрібно було підготувати документи на ранок. Коли Настя заговорила зі мною, я зрозумів, що закохався. Я не просто закохався, а закохався, як хлопчик. Я розумів, що це взаємно, але вигляду вона не подавала, лише очі видавали її. У нас не зав’язалися відносини, ми просто хотіли довше проводити час один з одним.
Колеги по роботі стали помічати наші стосунки і на нас посипалася хвиля засудження. Хтось говорив прямо, хтось шептався в перервах, але висновок був один – Насті потрібні тільки мої гроші і зв’язки. Мовляв, навіщо такій молодий і красивій дівчині дорослий чоловік, який старший за неї на п’ятнадцять років. Мені було неприємно чути ці плітки, я як міг намагався нікого не слухати і не звертати увагу, адже вона така гарна, я просто не міг повірити, що таке можливо. Вистачило мене ненадовго, і в один прекрасний день я заліз в її ноутбук. Я переглянув все і навіть електронну пошту.
Виявляється, у неї є давня подруга, яка переїхала з батьками закордон, і дівчата переписувалися між собою. Настя все розповідала своїй подрузі, і в їх листуванні майже завжди фігурував я. Вона розповідала, що відколи потрапила на нашу фірму то відразу в мене закохалася. У неї не вистачило духу навіть заговорити зі мною, вона лише спостерігала і мріяла, а я навіть не помічав її всі ці роки. Коли їй запропонували стати моїм секретарем, вона пише, що це був найкращий день у її житті. Вона боялася мені щось сказати, щоб я не вважав її ненормальною. Я, дорослий і серйозний дядько, плакав як дитина. Мені було соромно за свій вчинок, але інакше я б нічого не дізнався.
На наступний ранок я купив букет троянд, каблучку і приїхав раніше в офіс, щоб уникнути зайвих поглядів колег. Коли прийшла Настя, вона просто була вражена, і в той момент я вирішив, що більше не хочу приховувати свої почуття. Я став на коліно і запропонував їй вийти за мене заміж. Вона розплакалася і погодилась. В той день, я був найщасливішою людиною на світі.
Минуло вже півтора року, ми одружені і чекаємо появи нашого первістка. Я жодного разу не пошкодував про свій вибір. Моя дружина сама турботлива, ніжна, мудра і любляча жінка на світі. Мені здається, що я чекав її все своє життя. Ми вирішили, що Настя не буде більше працювати у нас в фірмі, щоб зайвий раз не дратувати колектив. Ми просто хотіли жити і насолоджуватися один одним.
За ці півтора року у нас в компанії відбулася криза – я був дуже втомленим, мало спав і боявся, що ми не зможемо з цим впоратися. За цей час могло багато статися, але завдяки моїй дружині все пройшло добре. Я дивувався, як в двадцять п’ять можна бути такою мудрою? Мені здавалося, що поруч зі мною не жінка, а подарунок долі. А якби я тоді послухав поради оточуючих? Якби вона не вміла чекати? Щоб було? Я впевнений, що я б так і залишився наодинці зі своєю роботою.
Передрук без гіперпосилання на Ukrainians.Today суворо заборонений!
Фото ілюстративне – clustersalud.americaeconomia.com
