От я вже всім про це розповіла, ще й тобі теж хочу розповісти, ти здивуєшся дуже, напевно, вирішили ми з чоловіком ще одну квартиру собі придбати, – поділилася зі мною якось своїми планами на найближче майбутнє моя подруга Ольга. – Так ми вічно в тих кредитах сидимо. Але, поки сили та можливості є у мене з чоловіком, чому б і не зробити цього, правда ж? Тим більше, що зараз, в третій раз у нас, все має пройти взагалі без проблем якихось, ми вже звикли щомісяця носити гроші в банк. Має вийти зараз взагалі так, що ми в одній квартирі будемо жити, другу здавати в оренду, і якраз цими грошима виплачувати кредит за свою нову третю квартиру. Добре буде я гадаю, наче й непогано ми спланували все. У підсумку всього цього квартира дістанеться нам років через п’ятнадцять майже даремно, можна сказати.
– Ти знаєш, я думаю, що це досить таки непогана ідея. Молодці ви, беріть, звичайно цю квартиру, якщо маєте таку змогу. Квартира ця вам зайвою ніколи не буде, а тим більше на старості років, адже ви батьки та двох синів маєте. Вони у вас вже немаленькі, скоро одружаться, матимуть свої сім’ї, захочуть жити окремо, а потім одружаться і дружин своїх туди приведуть, – погодилася я схвально своїй подорузі.
– Ну ні! Ось вже чого точно не будемо робити – це дарувати квартири своїм синам, ми з чоловіком вже зараз це твердо вирішили ще давно. Була б у мене донечка – ну, то інша справа. А хлопці – нехай самі заробляють на себе і свої сім’ї, як виростуть, вони ж чоловіки. Взагалі не бачу сенсу особливо вкладатися в синів, зізнаюся тобі. Виховуємо їх для чужих жінок, якщо щиро говорити, від яких подяки не буде ніколи, щоб ми їм не дали. Одні непорозуміння якісь постійно до свекрух. Я вже стільки цих нехороших історій наслухалася від своїх знайомих і родичок, що й не злічити все.
– Вибач, що я запитую, але хотілося б дійсно поцікавитися, що там ти почула від них.
– А те, що свекруха завжди буде погана для дружини свого сина, якби вона не старалася, на відміну від матусі рідної. До неї постійно мільйон різних претензій буде. Приходить – погано, не приходить – погано. З дитиною допомагає не так, годує не тим, телефонує дуже часто, ходить, дихає, взагалі існує. Деякі дружини синів взагалі говорять, мовляв, моя свекруха жінка непогана, але я її бачити не хочу зайвий раз. Загалом, що не роби, хорошою не будеш ти ніколи для дружини свого сина, як не старайся. І сподіватися на те, що невістка буде в глибокій старості допомагати матері свого чоловіка – нерозумно зовсім просто. Вкладатися в дочок можна – в їх сім’ї, в відносини з ними, у онуків від них. А дорослий син – це зовсім інша історія, на жаль, як не крути. Надії на синів ніякої, і мене ніхто не переконає в протилежному, адже життя доводить своє.
– Хм. Ну а що тоді робити тим жінкам, у яких немає дочок, одні сини у них?
– Що що! На себе сподіватися лише і все, просто більше ні на кого, ось що. Любити себе потрібно завжди, в першу чергу, стежити за здоров’ям, не бігати з онуками, не нервувати, більше відпочивати та, головне, збирати та відкладати гроші. Нерухомість прикупити для здачі, як варіант – що, власне, ми з чоловіком і робимо зараз. Сподіваюся, гроші від здачі квартир допоможуть в старості більше, ніж невістка наша.
– Я розумію все це чудово, чому ти так думаєш, але мені здається, що це палиця з двома кінцями. Спочатку свекрухи “люблять себе”, не хочуть допомагати і поменше бігають з онуками, а потім цілком закономірно невістки відповідають тим же самим. Можливо, краще все ж з самого початку вибудувати нормальні відносини з дружиною свого сина, прийняти її в сім’ю, як рідну людину? Вкластися в ці відносини емоціями, допомогою, грошима, не скупитися для своїх дітей і онуків?
– Я тобі хочу лише одне сказати зараз, ось маю нещодавній приклад. Моя тітка так само думає, як ти мені зараз говориш. Мовляв, потрібно вивернутися навиворіт, але відносини зі своєю невісткою налагодити добрі ще відразу. Налагоджує-налагоджує п’ять років вже вона їх, і все без толку, на жаль, ніякого результату крім її лише старань. Син у неї один, і більше нікого немає. Моя тітка Дарина до них в сім’ю не лізе, ні за що не критикує, подарунки їм дарує недешеві, а зараз ще і з онукою сидить постійно, адже вони її просять про це.
Безкоштовно та безкорисливо – невістці ж треба працювати, а тітка Дарина на пенсії вже, їй не складно кожен день забирати дитину з садка та вдома з нею сидіти, коли та недобре себе почуває, в місяць по три тижні. І ти думаєш, невістка вдячна їй за всю цю її працю, спасибі говорить?
Так як би не так. Постійно сердита якась ходить, бурчить собі щось там, вічно незадоволена, навіть говорить зрідка з нею, хіба їй самій потрібно щось. Чим більше тітка моя догодити намагається їм, чим більше робить їм добра, тим тільки гірше відносини, вони ні за що її не мають тепер, ось правда. А якби вона відразу собі знала ціну, відразу їх на місце ставила, то вони б самі танцювали біля неї.
– Я думаю, що то просто їй з невісткою не пощастило, таке буває, я розумію. Не всі ж такі жінки, різні люди бувають.
– А я тобі хочу сказати таке, що зараз всі такі. Сто відсотків. Ну і навіщо постійно танцювати перед невісткою за якусь міфічну можливість того, що вона буде допомагати в старості? По-перше, мало, як там життя складеться у дітей і вони розлучитися можуть, в старості і невістка може бути інша. А молодій жінці стара мати чоловіка сильно потрібна? По-друге, у невістки свої батьки є, яким допомагати також потрібна. Я от постійно своїй тітці кажу – краще б ти нянею працювала у чужих людей і відкладала гроші для себе на старість. Вона каже – зате внучка мене любить. Чи надовго? Мати їй швиденько може провести потрібну бесіду, і внучка буде ставитися до бабусі так само, як мама.
Я більше не знала, що сказати своїй подрузі, адже вона не права. Я так вважаю! І з чого вона вирішила, що донька краще б доглядала матір, ніж син? Хіба ви не чули таких історій, коли донька якраз відвертається від батьків на старості? Хіба лиш доньки святі і кращі за синів?
Фото ілюстративне.
