Коли я одружилася, то пішла жити до чоловіка, у нього в місті квартира своя.
Мій Дмитро добре заробляв, я теж на роботу влаштувалася, справи у нас йшли не погано, і я тішилася своїм сімейним життям, ми будували гарні плани на своє майбутнє.
Згодом заміж вийшла моя молодша сестра, але вона залишилася жити в мами, зять наш перебрався жити туди.
Стосунки в родині у нас були добрі, ми всі непогано жили.
Згодом, на жаль, не стало нашого тата, він багато років начальником працював, непогані гроші заробляв, вони з мамою добре жили, ще й нам усім трішки, чим могли, допомагали.
Тоді складно було усім, адже тато нас усіх підтримував і це стосується не лише грошей. Він був людиною активною, в усьому завжди міг знайти вихід, дати слушну пораду.
Я тоді якраз дізналася, що чекаю дитину, тому працював мій лише чоловік. Не буду говорити, як складно було, але це й так зрозуміло, як жити сім’ї лише на одну зарплату.
Мама тоді теж залишилася без роботи, довго сиділа вдома, а потім вирішила їхати в Італію на заробітки.
Мама говорила, що жінки гарно там заробляють, будують будинки в селі, дітям допомагають, і вона так зможе, бо по-іншому не знає, як на життя добре заробити.
Тоді мама поїхала за кордон.
Спочатку важко там було їй на чужині, а потім звикла, дійсно стала заробляти і відкладати євро.
За час заробітків мама гарний в хаті зробила ремонт, провела воду і газ до хати. Гарний паркан поставила, усе довела до ладу.
Звісно, що вона робила це не сама, вона надсилала гроші моїй сестрі Вікторії, а та з зятем ними розпоряджалися. шукали людей для ремонту.
Я згодом і другу дитину народила. Знову стала сидіти в декреті, важкий період був для нас з чоловіком, адже я з дітками сиділа, а працював лише чоловік.
Мама жодного разу мені нічим не допомагала, коли приїжджала в Україну, то могла дітям дати якихось сто євро, нам принести торбу італійських продуктів, на тому й все.
Я не розуміла, як так можна, адже сестрі вона гроші пересилає, хоча в них з чоловіком і досі немає дітей, а мені ніколи не допоможе грошима, вона вважає, що я живу в місті, в квартирі чоловіка, то в нас усе є, а вони живуть в селі, то їм важко.
А декілька років тому мама купила тому зятеві автомобіль.
Автомобіль зовсім недешевий, новий Volkswagen з салону. Мама нічого недоброго тут не бачила, каже, що зять той живе з нею, от і буде возити її, ніби те авто вона для себе купила, а не для моєї сестри.
Але мама довгі роки в Італії, вдома її майже немає, сестра з чоловіком самі їздять на тому авто.
А нещодавно, якраз на Різдво, моя мама знову повернулася з Італії. Запросила нас з дітьми в гості в село.
Ми з Дмитром поїхали до моєї родини в село. Я взяла своїх діток до бабусі колядувати.
Діти проспівали коляду, а мама дала їм лише по 50 євро і все. Нам з чоловіком не дала ні копійки.
Я дуже здивована була, адже добре знаю, що вона всі гроші віддає моїй сестрі, сама собі нічого не відкладає.
Цього разу я не хотіла мовчати і коли на кухні ми були з мамою вдвох я її прямо запитала.
Чому вона лише гроші дає сестрі, а мені ніколи нічим не допоможе, навіть зараз – єдиним своїм онукам лише копійки дала, а решту віддала сестрі без дітей.
Вона ж знає, які зараз часи в Україні, що я в декреті ще сиджу, ціни високі, жити важко, а мама гарно заробляє і моя сестра шикує в селі, живе багатше ніж ми в місті.
А мама мені спокійно так відповіла.
– Ти, дитино, не ображайся на мене, але ти живеш далеко, а вікторія разом зі мною. Коли я зістаріюся, то вона доглядатиме за мною, ми про це домовилися, що на старості догляд я матиму від неї. Тому ти спокійно житимеш своїм життям, тому й зараз облаштовую я свою хату і допомагаю твоїй сестрі.
Мені так прикро було від маминих слів. Невже я її відмовилася доглядати. Чому вона так вирішила за мене сама?
Мамі зараз 55 років. Про який ще догляд йдеться? Ще ніхто не знає, що його чекає завтра.
А мама вважає, що вона все чинить справедливо, мовляв допомагає тій доньці, яка доглядатиме її на старості років.
Ми повернулися додому зі 100 євро, діти радіють, а мені сумно на душі.
Виходить мама просто так відмовилася від мене? Чи як? Чому вона тепер поводить себе так, наче в неї лише одна донька є? Чим я перед нею завинила? Підкажіть, може пропустила щось?
Фото ілюстративне.
Популярні статті
- На саме Різдво я мала одного дивного гостя, ніколи б не подумала, що ще колись побачу його, а він взяв, і сам прийшов. Це був мій колишній чоловік Степан, він постарів за всі ці роки, але я відразу його впізнала. Виявилося, що сімейне життя на чужині у нього не склалося, дружина все майно забрала собі, залишивши його без нічого. І тут Степан згадав про сина, хтось розповів йому і про мій будинок
- Я вийшла заміж доволі пізно, аж в 36 років, і тепер вже сумніваюся, чи правильно я зробила. Всі важливі рішення чоловік приймає разом з своє мамою, моєї думки ніхто не питає, а мені все це не подобається, не про таке сімейне життя я мріяла
- На Йордан, 19 січня, я сама сиділа вдома, бо донька з зятем кудись пішли в гості, а про мій день народження вони забули. Але ввечері приїхав мій син, з дружиною та онуками, щоб мене привітати з ювілеєм. Він побачив, що я засмучена, і відразу зрозумів в чому справа. Іван не ображається, що за 11 років, поки я була на заробітках, я все доньці висилала. Син пропонує мені до нього переїхати, щоб не бути тут зайвою
- Коли мами не стало, татові було всього 55 років. Він сумував за нею, нічого не хотів робити, обійстя заросло бур’янами. А потім до нього стала ходити сусідка, тітка Тамара підмовляла батька, щоб він перебрався до неї. Тато мене не слухав, а зробив, як сказала вона
- У нас з чоловіком виникли фінансові труднощі, нам були потрібні кошти. У мого брата гроші були, і ми з чоловіком пішли до нього в надії, що він нам позичить необхідну суму, але брат відмовив. Він сказав, що мені одній віддав би ці гроші навіть просто так, але Валерію він навіть в борг їх не дасть. Тоді я взяла кредит, і тепер я про це дуже шкодую