Я дуже хочу, щоб читачі зрозуміли мене і не засуджували, адже на душі й так важко і легше мені через засудження точно не стане.

Я ще з дитинства гарно навчалася, завжди в усьому старалася, дуже сподівалася збудувати собі гарне майбутнє.

Але, на жаль, у мене дуже непроста доля і я, не зважаючи, на всі свої старання щастя не маю. Швидше, навпаки – у мене все йде шкереберть. А те, що я стараюся, намагаюся зробити, як краще, таке враження, що лише шкодить мені.

Я перший раз вийшла заміж, можна сказати, рано, але з великого та щирого кохання. Я літала, як на крилах, вже подумки будувала собі гарне майбутнє, адже мала на той час хорошу освіту і знайшла досить таки хорошу роботу.

Та не судилося бути моєму щастю.

Як тільки я народила дитину і сиділа в декреті, чоловік став відвертатися від мене, а потім зустрів іншу і залишив мене. Так мій шлюб і двох років не протримався.

А все тому, що я гарно заробляла, працювала на хорошій роботі. А коли стала сидіти в декреті, чоловік звик, що я гроші приносила додому, а тут сам на нас всіх заробляти не захотів. А тут ще й жінка забезпечена зустрілася.

От і таким був кінець мого першого шлюбу.

Важко було самій, будучи в декреті ростити доньку самій, але я знаходила підробітки і інтернеті, працювала на різних сайтах, ще й за невелику плату підробляла в хорошій страховій компанії ОРАНТА. Загалом на життя вистачало, дякуючи тому, що я працьовита людина.

Коли декрет закінчився, я вийшла на роботу, там і познайомилася з Дмитром.

Він, здався мені дуже відповідальним і серйозним чоловіком. Дмитро працював керівником відділу, завжди був доглянутим, гарно одягався, старався в роботі.

Так і розпочався мій наступний період життя.

Дмитро гарно доглядав за мною, купував квіти, водив в кафе, наче нічого мені не шкодував. Я відчула таку гарну турботу від нього, видно було, що я йому людина дорога.

Через пів року ми з Дмитром одружилися. Все добре було спочатку, а потім у нас з’явився синочок.

Працював чоловік один, я сиділа в декреті. Непросто було, щиро кажучи, в цей період, доводилося економити на всьому, адже з двома дітьми на одну зарплату не так легко живеться, адже раніше ми вдвох заробляли, звикли добре жити.

Потім я вийшла на роботу, чоловік відразу сказав, що він тепер хоче відпочити, адже я в декреті сиділа, не працювала, тепер він візьме перерву і пару місяців відпочине.

Дмитро звільнився з роботи, сказав, що потім собі кращу знайде з кращою зарплатою.

Працювати стала я одна, дуже важко було, хоча я мала непогану зарплату, але на життя її не вистачало, ціни росли. Дмитро ніби став розсилати кудись резюме, але на високі посади, каже, в нього такий досвід, що він не буде працювати звичайним працівником.

Так і не знайшов роботи чоловік. Мені довелося шукати підробітки.

Так пів року ми прожили, а потім я дізналася, що чекаю дитину.

З чоловіком все складно, він пристосуванець, практично не заробляє і не намагається це робити, я працюю на двох роботах, практично всю сім’ю утримую я.

Не знаю, як правильно мені вчинити в цій ситуації. Таке враження, що кохання минуло вже давно, та як можна ставитися до такої людини, якій байдуже до тебе зовсім.

Живу з Дмитром тільки, щоб менша дитина росла при татові, бо знаю як було старшій рости без рідного батька.

І от я знову чекаю дитину, так вийшло. Непросто так на душі. Що робити не знаю.

Фото ілюстративне.