fbpx
Життєві історії
Коли у нас народилася дитина, мої батьки обіцяли по можливості допомагати. Свекруха нічого не обіцяла, вона була зайнята тим, що рахувала дні до пенсії. А тепер вона хоче, щоб ми жили разом з нею

І у нас, і чоловікової мами зараз склалася непроста фінансова ситуація. От свекруха і придумала вихід – нам треба з’їхатися. Мама чоловіка постійно веде мову про те, що їй не вистачає грошей. Ми допомогти не можемо, тому що я зараз в декреті, і працює у нас в родині тільки чоловік. А його зарплати ледь вистачає на наші власні потреби. Але свекруха знайшла вихід із ситуації – ми переїдемо до неї, а мою квартиру, в якій зараз живемо, будемо здавати.

Начебто, непогана думка, але я до такого не готова. Ми з чоловіком разом чотири роки, нашій дитині зараз йде восьмий місяць. Живемо в моїй двокімнатній квартирі. Коли у нас народилася дитина, мої батьки обіцяли по можливості допомагати. Свекруха нічого не обіцяла, вона була зайнята тим, що рахувала дні до пенсії.

Про те, як вона вийде на пенсію, мама чоловіка марила стільки, скільки я її знаю. Планів на цей щасливий період життя у неї було надто багато. Свекруха любила примовляти, що вже за життя напрацювалася і хоче на заслужений відпочинок. І ось – здійснилося. Вона виробила мінімальний стаж для виходу на пенсію, оформила її і відразу ж осіла вдома.

Але все виявилося не так райдужно, як вона собі це уявляла. Пенсія була набагато нижчою, ніж одержувана їй раніше зарплата, тому мрії про безтурботне життя не здійснилися. Вона пробувала просити щось у сина, але ми самі жили впритул по грошах, тому надавати його мамі гуманітарну допомогу не могли.

Свекруха стала думати, як же поправити добробут. Варіант вийти працювати хоча б на половину ставки десь вона не навіть не розглядала. Каже, що з неї вистачить, вже напрацювалась в своєму житті. Міркувала і так, і сяк, а потім прийшла з геніальною пропозицією – здавати мою квартиру.

Переїжджайте, каже, до мене, буде вам окрема кімната. Харчуватися будемо разом та й нашу квартирку можна здати. До того ж свекруха обмовилася, що інколи допомагатиме з онуком. Мама чоловіка щиро вважала, що це найкращий вихід.

Але я зовсім не бажаю переїжджати зі своєї власної окремої квартири в кімнату при свекрусі. Тим більше заради такого сумнівного приводу, як потреба цієї самої свекрухи в грошах. Вона ще цілком може влаштуватися на роботу і сама заробляти собі на хліб.

Я відмовила і вона поїхала додому, навіть трохи образилася. А через місяць приїхала з новою пропозицією, вірніше, пропозиція та сама – з’їхатися, але мета інша – тепер вона хотіла допомогти нам. Почала говорити, що нам і самим грошей не вистачає. Але вона може нам допомогти – буде сидіти з онуком, щоб я могла вийти з декрету. Їй не складно, вона ж на пенсії.

А щоб нам зайвий раз не возити туди-сюди дитину, то ми можемо переїхати до неї. Кімната у неї для нас є. Ну і щоб наша квартира не простоювала, її можна здавати. Тоді у нас як раз будуть гроші, щоб фінансово віддячити мамі за підтримку і допомогу з онуком.

Я ще раз їй сказала, що не збираюся до неї переїжджати. Та й виходити з декрету теж немає гострої необхідності. Мені хочеться бачити, як росте мій син, поки є така можливість, я буду з ним поруч.

Мама чоловіка надулася, але це не найгірше. Вона переконала мого чоловіка в правильності цього рішення, і тепер вже він наполягає на переїзді до мами. Боюся, щоб ця ситуація не зіпсувала наші з ним стосунки.

Фото ілюстративне, з вільних джерел.

You cannot copy content of this page