fbpx
Breaking News
Перед самим Новим роком Валя розсвapилася зі своїм Романом. А на офісному корпоратив шеф майже весь час крутився біля Валі, яка того вечора виглядала просто чарівно. Дівчина зі стpaхом згадала пеpeдбaчення тітки
Випускний вечір добігав кінця, до Ірини підійшла Оксана і сказала, що вона вaгiтнa і завтра вони з нареченим Ірини одружаться. Дівчина ледь пpuйшлa до тями, а потім танцювала всю ніч, вперто не помічаючи здивованої Оксани, яка кілька разів запрошувала «поговорити тет-а-тет». В той день Ірина вирішила, що завтра вона теж стане дружиною
Настав день весілля. Я крутилася перед дзеркалом наводячи марафет і дістала коробку з весільною сукнею. Денис квапив, адже ми вже спізнювалися в РАЦС. Я одягла сукню, але зрозуміла що тут щось не те
– Я йду від тебе, бо покoхала іншого, – заявила одного дня дружина. Ошeлeшeний Семен довго не міг oтямuтися. Навіть не запитав, хто перейшов йому дорогу. Мовчки сприйняв її слова і відпустив без скaндалу. Минуло ще кілька років. Відтоді Семен Тані не бачив. А якось зустрів біля школи, де працювала
Нещодавно я дізналася, що працюю на роботі з колишньою дружиною свого чоловіка. Тепер бoюся з нею зустрітися віч-на-віч
Життєві історії
Коли Ольга наpoдuла дівчинку Лізу — всe сeло знaло, хто бaтько. Ольга працювала в школі пpибиральницею. Зaлицяльників мала бaгато, проте закoхалася в диpектора школи

Коли Ольга наpoдuла дівчинку Лізу — всe сeло знaло, хто бaтько. Ольга працювала в школі пpибиральницею. Зaлицяльників мала бaгато, проте закoхалася в диpектора школи.

Ольга працювала в школі прибиральницею. Залицяльників мала багато, проте закохалася в директора школи Сергія Івановича. Не зупиняло її навіть те, що він був одруженим. До того ж дружина Ніна Арсенівна викладала в цій же школі географію. Джерело

Коли Ольга наpoдuла дівчинку Лізу — все село знало, хто батько. А з роками дитина все більше й більше ставала схожою на директора. Ніна Арсенівна звільнилася тоді з роботи й виїхала з синами на рідну Полтавщину — не могла пережити ганьби, сорому.

Слідом за дружиною поїхав і Сергій Іванович, бо не уявляв свого життя без сuночків-блuзнючків.

Ліза зростала красивою і розумною дівчинкою. Добре вчилася. Вчителі перешіптувалися, що, мовляв, у батька вдалася, тому й розумниця така.

Читайте також: До зyстрічі з Ніною, Толя бyв уже тричі pозлученим. – Нaвіщо тoбі чyжий чoловік? – зaпитала воpoжка, пpонизуючи Ніну чоpними очима. Вони все ж таки стали на весільний рушник. От тiльки сiмейного щастя не бyло

Школу дівчина закінчила із золотою медаллю, проте до омріяного педінституту їй вступити не вдалося. Найкращі подруги стали студентками, а Ліза пішла працювати прибиральницею в рідну школу.

Ользі серце кpoв’ю обливалося, що її єдина донька, її розумниця мусить мити підлогу, коли її ровесники, до того ж не такі розумні, як вона, сиділи за студентськими лавами.

Понадіялася Ольга на золоту медаль, а треба було шукати знайомих, домовлятися, заплатити. Наступного року до школи приїхав молодий учитель фізики — і з першого погляду закохався в Лізу та незадовго запропонував їй руку й серце.

Батьки не хотіли мати за невістку прибиральницю, але син пішов проти їхньої волі. Молоді люди побралися.

Через рік Ліза вступила на заочну форму навчання до педінституту, а після третього курсу вже викладала в рідній школі біологію.

Минули роки. Нині Єлизавета Сергіївна — мама сина, доньки і директорка школи.

Тієї, в якій свого часу навчалася й отримала медаль, у якій розпочинала свій трудовий шлях прибиральницею і в котрій уперше й на все життя закохалася в приїжджого фізика.

Якось випускники 1980 року, організовуючи традиційну зустріч, запросили колишніх учителів, у тому числі й Сергія Івановича з дружиною.

Щоправда, він приїхав сам. Вочевидь, Ніна Арсенівна не змогла переступити через образу. Забула дорогу до школи, з якої розпочалася її педагогічна стежка й де її так любили учні та батьки.

Сергій Іванович пам’ятав про свою доньку, проте нічого про неї не знав. Ні де вона мешкає, ні ким працює і як склалася її доля. Та коли побачив директорку школи — його наче окропом обдали.

Зрозумів, що перед ним — донька. Відразу побіг до сусідки, котра жила неподалік, попросив зрізати букет троянд і з оберемком квітів повернувся до школи.

— Я радий за тебе, доню, — мовив, простягаючи троянди, Єлизаветі Сергіївні. Вона знала, хто її батько, адже коли підросла, то мама їй про все розказала.

— Дякую, тату, — відповіла, прийнявши букет, — і сльози радості покотилися з очей обох. Люди ще довго обговорювали зустріч батька з донькою. Бо ж у селі всі все і про всіх знають. Тут доля кожного — як на долоні.

За матеріалами видання “Вільне життя“

Related Post