Коли в сім’ї народився молодший син Іван, Михайлові на той час було вже 25 років, він давно поїхав з дому, відколи поступив в інститут, забезпечував себе сам. До батьків приїжджав хіба коли треба щось допомогти, або на свята. Грошей не просив, бо розумів, що вдома молодший брат, якого треба ростити. Михайло і сам, чим міг, допомагав своїй родині.
Молодший син Іван, якого мама народила вже в доволі зрілому віці, купався в батьківській любові, тому і виріс зовсім не таким відповідальним, як його старший брат.
Мама в ньому душі не чула, тато бігав за ним навшпиньки, тільки ось Михайло не поділяв всепоглинаючої любові, він звичайно любив брата, але не як всі. Коли Михайлу виповнилося 32 роки, у нього народилася дочка, але бабуся з дідусем, були зайняті своїм молодшим сином, тому до внучки звикнути не встигли і не приймали ніякої участі у її житті.
Але Степан на це дивився з розумінням, він був досить успішним – відкрив бізнес, купив дві квартири, дочка виросла, поступила в університет, Степан повністю забезпечував свою родину, не забуваючи при цьому про своїх батьків.
Коли не стало батьків Степана і Івана, виявилося, що заповіту вони не залишили. Як і належить в цьому випадку – все майно ділиться навпіл. Михайлу в принципі не треба було нічого, а ось Іван добряче вчепився в спадок. Батьки не без допомоги старшого сина Михайла, збудували на подвір’ї гарний двоповерховий будинок, то ж Іван, який не вклав туди ні копійки, гаряче мріяв про нього.
Степан не проти був все залишити братові, хоча багато чого йому в ньому і не подобалося. Єдине, що він просив – віддати йому каблучку матері, яка переходить від матері до дочки або внучки. Ця каблучка належала ще їхній прабабусі, і вважалася цінною сімейною реліквією, яка приносить жінкам щастя.
Іван відмовився віддавати каблучку братові, хоча розумів, що вона по праву має належати доньці Михайла, яка стала вже зовсім дорослою. Але каблучка була доволі дорогою, то ж Іван вирішив, що продасть її. Михайло навіть пропонував заплатити за неї, але Іван, зрозумівши настільки потрібна братові ця річ, захотів, щоб той зробив його співвласником свого бізнесу в обмін на каблучку.
Михайло був вражений зухвалістю брата, щоб його провчити він почав паювання спадщини, будинок був приватизована на матір і батька, а поки проходило пів року, знайшовся татовий заповіт на Михайла, в результаті залишилося ділити тільки частку матері, що і було зроблено.
У підсумку Михайло отримав те що хотів, каблучка матері теж перейшла до нього, а вірніше, до його доньки, а Іван через свою жадібність залишився практично без нічого.
Фото ілюстративне, спеціально для ukrainians.today.
