Колись, в лихі 90-ті, ми з чоловіком спромоглися відкрити власний бізнес. Жили ми тоді дуже бідно, і біда просто змусила нас рухатися.
Наша спочатку невелика справа переросла у потужне виробництво, і тепер ми дуже забезпечені і багаті люди.
Як тільки у нас з’явилися перші серйозні гроші, ми відразу стали думати про приватний будинок, бо до того ми жили в гуртожитку, де кухня для всіх була спільною.
Ми купили земельну ділянку за містом, і стали будуватися.
Будинок ми будували з розмахом, витратили на це кілька років. Гроші у нас з’явилися, і ми могли собі це дозволити.
Ми зробили будинок на 250 квадратів, в надії, що наш єдиний син Іван, коли одружиться, буде жити з нами.
Іван закінчив університет, і відразу став до сімейної справи, почав активно допомагати нам з чоловіком.
Ми дуже раділи з цього, адже тепер наші справи йшли ще краще.
А потім син привів до нас свою наречену. Тетяна була дуже красивою, і це все, що я можу доброго про неї сказати.
Вона відразу стала показувати свій характер, а він у неї точно не з медом. І сину біля неї не солодко, і нам також.
Тетяна з тих людей, що не вміють бачити щось хороше і добре, а зациклюються лише на поганому, та ще й надумують собі багато чого.
Невістка бурчала на нас, бурчала на свого чоловіка, а коли народила дитину, то почала і на неї бурчати.
Якось син нам заявив, щоб ми дали йому окремий клаптик землі, і він там хоче збудувати окремий будинок для своєї родини.
Ми дуже засмутилися, бо не розуміли, навіщо тоді ми збудували такий великий дім, але послухали сина, дали йому землю під будівництво, і навіть допомогли будувати будинок.
Вже майже рік молодята живуть у своєму домі, але спокій в сім’ю сина так і не прийшов – невістка і далі бурчить, їй знову все не подобається!
Я до них навіть не йду, хоч і живемо ми поряд, щоб невістка потім мене винною не робила у всіх своїх надуманих негараздах.
Я просто не уявляю, як мій син живе з нею, як він все це терпить.
– Мамо, я її люблю і сприймаю такою, як вона є, – завжди говорив мені син.
А днями прийшов до мене Іван, сів на стілець, помовчав, а далі і каже, що певно буде розлучатися, бо вже не витримує.
Я не знаю, що порадити синові в такій ситуації? Шкода онука, не хочеться, щоб дитина росла без батька.
Спеціально для Українці Сьогодні.
Фото ілюстративне.
