Чоловіка Наталі, на жаль, не стало дуже рано, у неї залишилося три донечки.

Як жінці жилося потім можна лише собі уявити: сон лише декілька годин на день, дві роботи, готування, прибирання й прасування з ранку до ночі, а враховуючи те, що Наталя жила в селі, то її не минули ні город, ні господарство велике.

Життя її стало хоч трохи легшим, коли її старшій донечці виповнилося 10 років, вона вже й допомагала мамі іноді гарно і з сестричками меншими могла сама залишитися вдома на декілька годин під наглядом, звісно, сусідки Ольги.

Роки минали якось дуже швидко, донечки Наталі підростали, отримали добру освіту.

І одного разу старша донька сказала мамі, що збирається заміж виходити.

Наталя на радощах аж підстрибувала, дуже просила познайомити з майбутнім зятем.

Микола в усьому дуже сподобався майбутній тещі:

– Виходь, доню, за нього заміж, він прекрасна людина, такий добрий та щирий.

Ой, як далося те весілля Наталі мало хто знає, але те що вона все літо полола буряки у фермера, щоб віддати людям борги, яких на весілля встигла набратися, то це бачили всі люди.

Потім зятя привела і інша донька. Мати зраділа, що й друга її донечка влаштує свою долю, не залишиться сама, бо на самоті життя дуже важке і знову стала дітям, як могла, відкладати гроші. Відгуляли усією родиною вже й друге весілля.

А коли стали по селі плітки ходити, що вже й третя донька Наталі, наймолодша, скоро вийде заміж, то жінки вже на роботі глузувати стали. Одна прямо в очі якось Наталі сказала:

– Ти дуже правильно робиш, що швидко доньок з хати заміж віддаєш, хай йдуть на чужі харчі, ти ще молода, ще сама заміж вийти можеш і собі життя добре влаштувати.

– Я нікого ніколи поспіхом з хати не відсилаю, я люблю своїх дітей. Я сама своїх доньок виховувала, і щиро радію, що у них тепер такі хороші чоловіки, що у них влаштована добре жіноча доля. Ще он свою молодшеньку скоро заміж віддам і житиму собі спокійно для себе. Материнський борг я виконала сумлінно, вважаю, лише любляча мати мене зрозуміє, але не люди чужі.

І вже скоро грали знову весільні музики на подвір’ї Наталі, зібралася вся велика родина.

Але гроші вже не позичали ні в кого, бо старші доньки Наталі вже добре влаштувалися в житті і самі дали матері гроші на весілля для молодшої сестри, адже для них родина на першому місці.

Роки минули – не зогляділася, тепер Наталя вже й сама пенсіонерка, заміж вона більше не вийшла, все життя своє прожила заради дітей та онуків своїх.

Тепер щосвята у неї в хаті збирається вся її велика та дружня родина, доньки, зяті, онучата.

Наталя жінка дуже щаслива, шкодує лише про одне, що зараз поряд з нею немає її чоловіка, він все життя так мріяв про сина, тепер у них аж три синочки – чудові зяті.

Але скільки Наталі довелося почути на свою адресу недобрих пліток, хоча вона нічого недоброго людям не зробила, але людська заздрість ніколи не давала спокою їй.

Чому в житті так буває, що про хороших та порядних людей дуже часто говорять недобре?

Фото ілюстративне.