Родом я з дуже незаможної сім’ї, тому чесно скажу, що свідомо шукала собі багатого чоловіка. Я ще в дитинстві пообіцяла собі, що мої діти не будуть жити так, як я жила. На хлопців-сусідів я навіть не дивилася, все мріяла про принца і моя мрія здійснилася.
З Василем, своїм майбутнім чоловіком, я познайомилася на весіллі у найкращої подруги, якій першій вдалося знайти багатого нареченого. У Василя не було власного бізнесу, як я мріяла, але він займав високу посаду на ринку будівництва. І хоч різниця у віці у нас 9 років, а це не так вже й мало, ми почали зустрічатися. Василь вже був розлучений, але дітей в шлюбі не було.
Я не можу сказати, що Василь казково залицявся до мене, ні. Він просто сприйняв мене як майбутню господиню в його домі і матір його дітей, запропонував заміж, я і пішла. Він не переставав повторювати, що він не романтик і не говоритиме мені зайвих слів кохання, а я їх хотіла чути ці слова. Навіть «я тебе люблю» він мені говорив всього разів чотири в житті, і то після своїх численних зрад, щоб виправдатися.
Це лише спочатку мені здавалося життя казкою, коли з ним на курорти за кордон їздила, а потім він посадив мене з дітьми і проживав життя самостійно, благо що грошей тоді було багато.
Поки я сиділа вдома, вирішила освоїти якусь професію. Чоловік був проти, але все ж я вибрала таку – жіночу: навчилася робити професійний манікюр, складні зачіски на довгому волоссі. Додому приходили клієнтки, при чоловікові я їх всіх називала подругами, але йому їх візити не подобалися, адже він знає моїх справжніх подруг. За це я частенько отримувала, мовляв, за брехню і за те, що тягну в дім чужих людей. Я навіть намагалася стриматися, не плакати, щоб не засмучувати дітей ще більше.
Як не дивно, моя улюблена пора було, коли він йшов в загул на кілька днів. Тоді я могла заробити трохи грошей і покласти собі в кишеню, адже мій багач давав мені гроші тільки під звіт! Багатий, але жадібний. Зате є велика квартира і машина, навіть у мене: зручний мінівен, для того, щоб дітей возити.
Але якщо вдуматися – це все золота клітка, в якій нас тримав глава сімейства. Так, я багато часу все це терпіла, тому що піти мені було нікуди. Ту подругу, яка вийшла тоді першою заміж, чоловік викинув з свого життя, тепер я їй та її дочці нишком допомагаю. Вона живе зараз в гуртожитку, в повній убогості. Ось і вся любов!
Але тепер багато що змінилося. Рік тому мій чоловік захворів. Поки лежав в лікарні, йому знайшли заміну, а Василя взагалі хотіли звільнити, але пошкодували, і просто понизили за посадою – пошкодували сім’янина. А на цій посаді треба багато ходити по об’єктах, а він ще не настільки добре себе почуває, одним словом, працівник з нього зараз ніякий.
Ось тоді я і вийшла на роботу, а чоловік вже і не пручався. Сестра подружки взяла мене в свій салон краси з гарною оплатою, адже я старанна дівчина. Ще й від підзаробітків не відмовляюся, на дому у клієнток красу наводжу, попит на мене великий. А ось у чоловіка в цьому році стало ще гірше – його звільнили! Штат потрібно було скоротити, ось він і потрапив під скорочення. Поки тихо сидить і шукає роботу, мене вже не чіпає.
Тепер, коли всі гроші в сім’ю приношу я, я теж могла б, як і мій чоловік колись, гуляти і казати йому, щоб він мовчав, бо він сидить на моїй шиї. Але чомусь мені цього робити не хочеться.
Розумію, що треба знайти в собі сили забути все, що він колись мені зробив. Може він тепер змінитися і все зрозуміє? А якщо знову круто влаштується і почне все спочатку? Не знаю, як правильно вчинити. Зараз є шанс піти від нього, але чи варто?
Фото ілюстративне – memblog.
