Коли наша ненька нас залишала і йшла у вічність, то просила мене лише про одне: мама хотіла, щоб її хата залишилася не мені, а лише моїй молодшій сестрі Антоніні, а я щоб не притендувала на спадок, а змирилася з бажанням її і спробувала зрозуміти.
У батьків нас було двоє дітей: я і моя рідна сестра Антоніна. Тата не стало, коли ми були ще малі, мама сама нас виховувала.
Мама в селі працювала важко, ходила в колгосп доїти корів, а вдома ще й своє велике господарство мала. Ночами мама шила нам одяг і таких красивих суконь не було ні в кого в селі, як у мене і в моєї рідної сестри.
Згодом я поїхала навчатися в Київ, а сестра вже після школи вийшла заміж. Відразу народила одне за одним двоє діток, жила вона тоді в свого чоловіка.
Я вивчилася, знайшла гарну роботу, вийшла заміж і стала по-тихеньку з чоловіком відкладати гроші на краще майбутнє нашої сім’ї.
Згодом ми з Анатолієм купили двокімнатну квартиру.
Якось мама наша занедужала, а я постійно працюю, тому вирішили маму на якийсь час забрати до себе в місто, адже сестра тоді жила в сусідньому селі в хаті чоловіка і мала на той час вже троє дітей, Антоніна сказала, що за мамою наглядати не зможе.
Мама жила у нас, краще їй не ставало, на жаль.
На той час сестра повернулася в мамину хату з дітьми, адже чоловік її знайшов собі іншу, а її з речами виставив за двері.
– Зрозумій мене, Оксано, – говорила вона сумно мені. – Йти більше мені нікуди, але ти там доглядай маму сама, у мене троє діток, я не зможу ще за мамою дивитися, вона ж вже лежача у нас. Я з усіма не справлюся просто фізично, а ще роботу собі хочу шукати, в магазині прибиральницею влаштуюся. Мені дітей потрібно глядіти, сама розумієш, що крім мене про них дбати ніхто не буде.
Мені шкода стало свою рідну сестру, я розуміла її, тому маму таки залишила у себе.
Я доглядала за ненькою, все, як годиться. Потім мами не стало.
Коли вона нас покилада, то при сестрі просила, щоб хата її залишилася Антоніні, бо ми з чоловіком в місті живемо, маємо свій дах над головою, а Антоніні ніде жити, і грошей сплатити за пів хати не буде.
Вже місяць, як мами не стало, потрібно оформляти спадок, а все що у неї було, це хата її в селі.
Сестра моя рідна вже документи збирає, а я не знаю, що мені робити. Адже маму доглядала я, за ці роки ми дуже багато грошей витратили на її лікування, скрізь возили, а ви самі знаєте, які ціни в столиці. А хата має дістатися сестрі?
Я вже чекаю дитину, піду в декрет, часи важкі, чоловік теж зараз мало заробляє, машина у нас вже старенька Daewoo Lanos, хоча чоловік мріяв Skoda купити, але на маму грошей багато пішло, які ми відкладали чимало років, тому відмовилися вже купувати інший автомобіль.
Але мамині останні слова я забути не можу. Але чи правильно це, коли все має дістатися лише Антоніні тільки тому, що старенька мама її пошкодувала? Як мені правильно вчинити, щоб і справедливо було і совість щоб була чиста.
Фото ілюстративне.
