Було це не так уже й давно, але й не вчора. 11 років шлюбу, думаю вже привід поділитися.
Я була студенткою журналістського факультету: молода, красива. Їхала від батьків у велике місто. За матеріалами
Батьки, до слова, опікали ну вже дуже. Хотілося тільки сховатися і нічого їм не розповідати.
Звичайно гуртожиток це дуже весело і незабутньо. Гулянки до ранку, недосипання, прогули перших пар. Але навчання у мене йшло нормально, не виганяли.
І ось чергове завдання було, бути присутнім під час приїзду важливої «шишки» в іншому місті. Чотири красуні вбралися в мiні, взули підбори, відгуляли захід і викликали собі таксі.
Коли сіли в машину там був приємний водій – молодий хлопець. Але я заснула так як була зовсім без сил і не дуже в твeрезoму стaні.
А всі дівчата до нього «клеїлися» як могли, і телефон взяли і на здибанки звали, і фотографувалися. А я навіть не пам’ятала його толком.
Після трьох днів лунає дзвінок на мій, тоді ще перший телефон і чоловічий голос покликав мене на побачення. Це був Кирило, той самий, якого я навіть згадати не можу.
Було стрaшно, але я погодилася. Виявляється, цей таксист закохався в мене з першого погляду. Дивно для мене було, адже я навіть не розмовляла з ним в той день. Але від спілкування не відмовилася.
А коли він з’явився в нашому гуртожитку, з букетом квітів, подружки бігли наввипередки дізнатися до кого ж він приїхав. Їх чекав великий сюрприз, що до мене.
Читайте також:A ЯКI ЛЮДИ ЖИВУТЬ У ВAШОМУ МІCТІ ЧИ СЕЛІ?: КOРOТЕНЬКА ПРИТЧА З НЕЙМОВІРНО ГЛИБOКИМ ЗМIСТОМ
Так і почали зустрічатися, по троху, по чуть-чуть чисто заради мого інтересу. А ось коли перший раз поцілувалися, тоді і «йокнуло». Тоді почалися справжні стосунки.
Коли я привезла його знайомиться до батьків, у них був шoк – як так? наша донечка вийде заміж за таксиста? Але це було неважливо для мене.
Я полюбила, щиро і від усієї душі. Багато ми пережили і в період , коли зустрічалися і вже будучи в шлюбі, але я завжди стояла «горою» за чоловіка, так як бачила і відчувала в ньому свою впевненість.
Кілька років навіть не розмовляли з батьком, тільки з мамою тишком. Важкий був період, дуже важкий …
Але найголовніше, що зараз все налагодилося. Всі нарешті здружилися, а головне, що я завжди була, як за кам’яною стіною.
Пережили від моменту «не було що їсти», до подорожей по світу. І все завдяки підтримці один одного. Подальші плани тільки примножувати нашу любов і нашу сім’ю.
