Ми з чоловіком живемо у шлюбі 16 років.
Олег дуже добре порозумівся з моїми дітьми і сприйняв їх, як рідних. Жили ми гарно. Мали трикімнатну квартиру, за яку вже виплатили кредит, хороший автомобіль, обоє гарно заробляли.
Декілька років тому не стало батьків мого чоловіка і їм з братом у спадок залишилася двокімнатна квартира. Чоловік квартиру залишив своєму братові, сказав, що в нас і так все є. А вони з дружиною чекають другу дитину, тому йому квартира ця дуже потрібна.
Мама моя сказала, що так неправильно, чоловік має теж отримати хоч якийсь спадок, та я не стала нічого говорити Олегові, адже дітей у нас не було, ми виховували разом лише моїх дітей.
Роки минали, мої батьки теж, на жаль, пішли одне за одним. Залишили свій невеличкий будинок.
Так склалося, що моїх тата з мамою доглядала моя сестра, адже вона жила близько, в тому селі, що й батьки. Тому, зрозуміло, що на ту хату я не претендувала, усі знали, що вона має залишитися сестрі по праву, вона її заслужила.
Та Олег мені постійно говорить, щоб я не писала відмову від хати, я маю право на частину спадку, адже у мене є двоє дітей і я маю думати про них.
Виходить, сам чоловік легко відмовився від своєї спадщини, а мені каже не відмовлятися.
Передрук без гіперпосилання на Ukrainians.Today суворо заборонений!
Фото ілюстративне, з вільних джерел.
