Так склалося в моєму житті, що я майже зовсім не пам’ятаю своїх маму й тата. А вся справа просто в тому, що їх шлюб проіснував зовсім недовго, на жаль.
Одного разу мій тато просто поїхав у відрядження, але не повернувся з нього. Мамі було нелегко це сприйняти тоді.
А вже через кілька тижнів вона відправила мене до бабусі жити, а сама назавжди поїхала кудись і більше ми про неї нічого не чули. На той момент мені було всього лише 4 роки, зовсім мала дитина.
Бабуся змогла замінити мені відразу і маму, і тата. Вона завжди підтримувала мене у важку для мене хвилину, щоб не було.
Моя бабуся робила все, щоб я не відчував себе обділеним чимось, щоб я мав все, що мають інші діти, які поруч зі своїми батьками живуть, адже вона дуже шкодувала мене. Давала мудрі поради, які мені допомогли в житті.
Я, правду скажу, по сьогоднішній день дуже їй вдячний за все, що вона для мене зробила. Адже вона могла не піклуватися зовсім про мене, а просто відвести в дитячий будинок, адже не мала такого обов’язку.
Та вона дуже любила і шкодувала мене, тому робила все для того, щоб я був щасливим і не відчував того, що мене залишили найрідніші люди на світі.
Відразу після закінчення школи я успішно поступив на навчання в інститут. Ще на четвертому курсі навчання вже пройшов стажування в міжнародній компанії та вже через рік офіційно туди працевлаштувався. Це був величезний успіх для мене, я й мріяти про таке не міг.
Моя робота мені дуже подобалася та приносила досить таки хороший дохід. Тепер я почав орендувати окрему квартиру. Звісно, що при цьому, я не забував про свою бабусю. Тепер вона звільнилася і не працювала вже, оскільки я повністю її фінансово дуже добре забезпечував та шкодував.
Згодом у мене з’явилася улюблена дівчина, Наталя. Вона недавно влаштувалася до нас працювати в фірму та сподобалася мені ще при першій зустрічі. Ми планували, що скоро зіграємо весілля. Правда, я хотів до цього часу назбирати грошей на власну квартиру, щоб у нас було окреме житло.
Приблизно в цей час до нашого міста приїхала моя рідна мама. Вона відразу ж поїхала до бабусі, щоб дізнатися у неї мій номер телефону. Потім моя мама відразу зателефонувала мені та домовилася про нашу швидку зустріч.
Мабуть, я таки дуже наївна людина, оскільки вважав, що мама приїхала попросити вибачення у мене та відновити наші відносини, адже ми найрідніші в світі люди, я – дитина її.
Однак. як виявилося згодом, це її абсолютно не цікавило. Мама мені відразу сказала, що чула від бабусі про мої успіхи на роботі, тому вона хоче, щоб я їй щомісяця надавав їй матеріальну допомогу, адже їй зараз живеться дуже важко.
А в кінці розмови мама мені додала, що у неї є три сини і вже другий чоловік, які ніде не працюють і нічого не хочуть робити. А вона зараз, на жаль, у зовсім скрутному становищі, а оскільки мені в житті пощастило набагато більше, то я міг би і їй допомогти, адже вона моя мати.
Щиро кажучи, деякий час я був дуже здивований, бо такого я точно не очікував. Я щиро не міг повірити, що бувають настільки недобрі люди, хоча найрідніші, і мені дуже прикро, що саме такою людиною виявилася моя рідна мати.
Мама багато років тому залишила мене зовсім маленьким, коли я дуже потребував її уваги, турботи і підтримки, адже вже й тоді без батька ріс, а тепер просто так випадково з’явилася в моєму житті та просить у мене грошей.
Мабуть, вона щиро не розуміє, що моє нинішнє становище – це не везіння, а важка щоденна праця і, якби не бабуся, то не зрозуміло, як би склалася моя доля. Це єдина людина в моєму житті про яку мені потрібно турбуватися та піклуватися. Природно, я відмовив їй. Сподіваюся, що вона більше ніколи не з’явиться в моєму житті. Я остаточно хочу забути про цю людину.
Та мене не полишають сумніви чи можна відвертатися від рідної маті, яка мені подарувала життя? Чи вірно це саме в моїй ситуації?
Фото ілюстративне.
